Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 33-го тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє

Мр. 13, 1–8

«Вважайте, щоб ніхто не обманув вас».

Христос явив правду про Бога, дарував нам Спасіння, і від Нього цю Добру Новину світом понесли апостоли. Від апостолів прийняли їхні учні, єпископи, священики, і так триває дотепер. Саме та неперервна тяглість нашої віри, яка виходить від самого Господа, свідчить, що наша віра правдива.

Бачимо, що у світі люди шукають Бога навпомацки, а буває, що як знайдуть, то так викривлюють віру, що за нею вже нема правдивого Бога. Тому християнам дуже важливо дбати і пильнувати, щоб ніхто не обманув нас, щоб ми самі не обманулись. Мусимо птльнувати свій шлях кожного разу, як за компасом, перевіряти, наскільки наш спосіб думання про Бога, наше розуміння Церкви, Святих Тайн, молитви, адекватні до того, що передане Христом.

У цьому завжди була важливість церковної Традиції – пильнування джерел. А ті джерела сягають самого Христа. І саме правдива наука робить нас кращими, робить лагіднішими, люблячими, добрішими, здатними прощати. Господь каже, що по плодах пізнають, чиї ми діти. Так і правдивість тої науки, яку ми маємо, те, наскільки вона сягає Христа, завжди видно по плодах нашого життя.

Апостол

1 Пт. 4, 12–5,5

«Усі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного»

Часто ми живемо так, щоби якось ствердитися, виявити себе, заявити про себе. Нам боляче, коли нас принижують, відкидають, коли понижують на посадах. Господь пропонує сприймати це цілковито інакше – одягнутись в покірливість.

Гарне слово – одягнутися. Якщо ми в щось одягаємось, то носимо це на собі. Так, якщо ми покору одягаємо, то вона повсякчас є з нами. І в кожній ситуації, коли навіть хтось до нас несправедливий, нечесний, але ми з покорою це сприймаємо, то наші стосунки матимуть зовсім інший розвиток, аніж будемо бунтувати і злоститись.

Хтось помилився, і ми покірливо це сприймаємо, хтось нагрубіянить, а не відповідаємо взаємністю. Потім, коли ми помилимось, хтось сприйме це з покорою, справді, це були б милі Богові стосунки. Тож зростаймо в покірливості одні до одних, щоб наслідувати Христа!

+Венедикт