“Важкі питання”. Чи гріх жити разом до шлюбу, коли є справжня любов і бажання наблизити іншу людини до Бога?

ПИТАННЯ: Не можу зрозуміти, чому вважається тяжким гріхом інтимне життя, коли між мною і моїм майбутнім чоловіком є справжня духовна єдність, ми по-справжньому любимо один одного, і я сподіваюся привести його до віри. Поки що він, на жаль, невіруючий, і іншого виходу у мене немає.

ВІДПОВІДЬ:

У подібні моменти молоді люди бувають поглинені почуттям закоханості, залучаючи до цього досвіду також сексуальну сферу. Якби Ви зберегли чистоту відносин, то у Вашого обранця було б більше шансів пізнати Бога, полюбити Його і привести до віри: «Блаженні чисті серцем, бо побачать Бога». Ця взаємна любов могла б стати благодатним ґрунтом для того, щоб і молода людина долучилася до того, що для Вас так важливо: до віри.

Чому дошлюбні відносини є гріхом? Ми вже неодноразово торкалися цієї теми в наших передачах, тому зараз зупинимося в першу чергу на аспекті контрацепції, до якої вдається переважна більшість неодружених пар. Контрацепція сама по собі суперечить вірі (як казав, серед інших, Іван Павло II). Пара виключає Бога зі свого життя і ставить себе на Його місце, встановлюючи сенс сексуальної сфери і рамки її використання. Поділяючи такий підхід зі своїм партнером, віруюча сторона в цій парі, по суті, вірує тільки на словах, але на ділі не слідує Божественній премудрості і не довіряє їй. Причому ця недовіра відноситься не до якогось другорядного аспекту життя, а до найглибшого, інтимного – до сексуальної сфери.

«Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме й невидиме», − говорить святий апостол Павло в Посланні до Колосян (1,16). У тому числі Він, Бог, створив і сексуальну сферу людини. І коли з неї виключається Бог, коли в цій сфері ми ведемо себе незалежно від Бога і від Його закону, то вона стає сферою, яка не веде до Бога і відокремлює від Нього. Тому подібна ситуація ніяк не може привести нареченого до віри, якщо, звичайно, за Божим благоволінням, у гру не вступлять якісь інші чинники. Гріх же, в будь-якому випадку, відокремлює від Бога, і співжиття без шлюбу тільки ще більше віддаляє обох партнерів від Господа.

Ніхто не піддає сумніву те, що вас пов’язують справжні почуття і найкращі наміри. Однак намірів недостатньо: потрібні діла. Скільки б ви не говорили один одному, що ваша любов вічна, скільки б обіцянок не давали один одному, насправді ви прекрасно розумієте, що ще не належите один одному, не зробивши остаточний вибір. Тільки шлюб може перетворити наміри у факти, тільки після укладення шлюбу ви будете насправді належати один одному.

Повертаючись до контрацепції, відзначимо ще раз те, що вже підкреслювали багато разів: контрацепція є способом фальсифікації статевого акту, оскільки пара вдається до засобів, що перешкоджають природним наслідкам цього акту. Безсумнівно, ваші відносини − це відносини любові, але не справжньої любові. Контрацепція ставить кордони взаємного дару люблячих, це об’єктивна відмова подарувати себе іншому до кінця, подарувати все благо жіночого і чоловічого начала людини. «Контрацепція суперечить істині подружньої любові», − говорив Іван Павло II. Тим більше це відноситься до тих, хто ще не пов’язаний узами шлюбу. Коли з інтимних відносин виключається можливість материнства і батьківства, трансформуються самі відносини між чоловіком і жінкою. За статистикою, розлучень набагато більше саме серед тих пар, які використовують контрацепцію. Справа в тому, що через контрацепцію єднання любові спрямоване тільки на загальну насолоду, і навіть не на загальну, − писав Кароль Войтила в «Любові і відповідальності», − а насолоду «двох партнерів», − оскільки єднання насправді немає. У тій же книзі блаженний Войтила стверджував: «Коли зневажаються закони природи, зневажається також людська особистість, стаючи предметом насолоди, а не предметом любові. Прихильність до дітонародження у подружніх стосунках оберігає любов, − це незамінна умова справжнього єднання людей». Подружній акт (або, краще сказати в нашому випадку, його імітація, оскільки ви ще не подружжя), − перетворюється лише на чуттєву насолоду, виключаючи повноцінний взаємний дар, віддаляючи від Бога і закриваючи для вас можливість зростати в справжній любові.

Такий погляд на дошлюбні стосунки − не плід моралізму, а прагнення вберегти любов від її фальсифікації. Пристрасть може захопити людину до такої міри, що вона втрачає здатність роздумувати і перестає бачити свій гріх. А гріх, плід спокуси, − це завжди обман. Про це дуже красномовно свідчать перші ж сторінки Святого Письма.

Але не все втрачено. Якщо Ви хочете зберегти свою любов і привести свого нареченого до Бога, то необхідно разом з ним почати новий шлях, шлях навернення: насамперед у поведінці, у ділах. Ви можете почати цей шлях очищення та навернення, часто приступаючи до Таїнства Покаяння, до Причастя, а також за допомогою щоденної молитви і докладаючи максимум зусиль для того, щоб перемагати спокуси. Саме так ми вчимося любити, згідно з Богом. На даний момент вам необхідна справжня «інтенсивна духовна терапія», яка принесе користь і для Вашого духовного життя, і для ваших взаємин. Таким чином ваша любов буде все більше узгоджуватися із задумом Бога, присутність Якого в ваших стосунках − запорука їх стабільності.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va