Саграда Фамілія: творіння генія

Коли будівництво церкви Пресвятої Родини в Барселоні завершиться, він стане найвищою церквою в світі. Але чи стане він також найбільш суперечливою релігійною спорудою?

“Мій клієнт не поспішає”, – часто казав Антоніо Ґауді, натякаючи на те, що в Бога багато часу. Немає необхідності квапитись із завершенням головного творіння амбітного каталонського архітектора.

Саграду Фамілію іноді помилково називають Барселонським Собором, хоча це ім’я носить інша відома церква міста – готичний кафедральний Собор Святого Хреста і Святої Євлалії, споруджений у XIV століття.

Церква Пресвятої Родини будується повністю за рахунок приватних пожертвувань і продажу квитків. Саграду щороку відвідують понад 2,5 мільйони туристів, хоча будівництво храму й досі не завершено. Відкриття найбільш очікуваної споруди світу навряд чи відбудеться до 2026 року.

Враховуючи, що спорудження храму почалося 1882 року, він безперечно стане творінням не лише великого Ґауді, але й кількох поколінь відданих своїй справі церква Пресвятої Родини стане найвищою церквою світу, яка височітиме над каталонською столицею на 170 м. Вона також стане найдивнішим і, можливо, найбільш суперечливим місцем поклоніння Богу такого епічного масштабу.

Дивлячись згори на весь світ, цей гігантський термітник, скам’янілий ліс, замок на піску або величезний пряничний будинок, спечений найзлішою чаклункою світу, цей найамбітніший в історії будівництва проект почав бентежити архітекторів, критиків та істориків відколи безпрецедентна форма споруди стала відомою – незабаром після Першої світової війни.

Коли кам’яне склепіння нефа висотою 46 метрів, що затьмарює розум своєю складною структурою, завершили 2010 року, а базиліку освятив Папа Римський Бенедикт XVI, суперечки навколо храму розпочалися з новою силою.

Ті, кому не подобається церква Пресвятої Родини, насправді не здатні роздивитися, що ховається за його пишними і, мабуть, дещо хаотичними зовнішніми формами. Втім, варто лише зазирнути за фасад і ви побачите, що ця будівля є вершиною найскладніших математичних розрахунків і провідних будівельних технологій.

В основі дизайну Сагради – складні форми, які сьогодні відомі нам (або мають бути відомими) під назвами гелікоїд, гіперболоїд та гіперболічний параболоїд. Ґауді запозичує ці форми в природи і кладе в основу конструкції колон, склепінь і пересічних геометричних елементів структури храму.

Роздивіться склепіння, що вінчає неф базиліки. Чи не нагадує воно густу крону дерев, крізь яку пробивається сонячне світло? Ґауді сподівався, що ми побачимо це саме так. Він казав, що всі елементи його дизайну “походять з Великої книги природи”. Його “підручниками” були гори і печери, які він так любив досліджувати.

Коли 23-річний новозеландець Марк Беррі приїхав до Барселони в 1980 році і разом з іншими архітекторами намагався з’єднати фрагменти, які залишились від макету храму, створеного Ґауді, спочатку він ніяк не міг зрозуміти їхню примхливу геометричну форму. Аж раптом Беррі зрозумів, що в основі вигадливої інженерної уяви Ґауді, серед інших природних явищ, лежала структура гірської породи.

Згодом Беррі отримав посаду головного виконавчого архітектора Сагради Фамілії. Він також став провідним фахівцем у просторовому дизайні та комп’ютерному програмування в Мельбурнському королівському технологічному університеті.

За допомогою параметричних методів комп’ютерного моделювання, запозичених із аерокосмічної галузі, Беррі зміг завершити проекти Ґауді. Працюючи під керівництвом Жорді Фаулі і Ольєра, він навіть зміг прискорити процес будівництва, оскільки для різання каменю почав використовувати автоматизовані машини.

Беррі та його колег архітекторів не припиняє вражати той факт, з якою точністю Ґауді розробляв ці складні тривимірні математичні моделі за допомогою лише своєї уяви та інтуїції.

Архітектурне диво?

Нечисленні креслення та ескізи, зроблені рукою самого Ґауді, переважно знищили каталонські анархісти, коли напали на Саграду Фамілію під час громадянської війни в Іспанії.

Гробницю архітектора вони, тим не менш, залишили недоторканою. Адже якою би не була їхня образа на генерала Франко, вони добре знали, що Ґауді вважали святим всі, незалежно від соціального статусу та політичних переконань.

7 червня 1926 року Антоніо Ґауді збив трамвай на перехресті вулиць Каррер де Байлен та Гран Віа в Барселоні. Водії такси відмовилися підвезти чоловіка в лікарню, оскільки помилково прийняли його за жебрака.

Місцеві жителі віднесли худого і обірваного старого в лікарню для безхатченків. Коли його виявили там, Ґауді відмовився перевестися в іншу лікарню. “Моє місце тут”, – сказав він. Щоби попрощатися з генієм на вулицях Барселони вишикувались багатотисячні черги.

Сьогодні важко зрозуміти хвилю релігійних почуттів, які надихнули на створення церкви Пресвятої Родини. Ідея спала на думку Хосепу Марія Бокабеллі, видавцю релігійних книг після подорожі до італійського міста Лорета, де він здійснив паломництво до Святої хатини – однієї з найголовніших святинь католицтва.

За легендою, в цій будівлі зберігається будинок, в якому архангел Гавриїл з’явився Пресвятій Богородиці. Щоб врятувати будинок Марії від знищення в XIII столітті, ангели перенесли його до Італії і сховали в Лореті.

Хосеп Бокабелла заснував Товариство відданих Святому Йосипу, яке придбало землю для будівництва храму і оплатило роботи. На своєму піку Товариство налічувало понад 600 тисяч прихильників. Якщо віра в Бога може зрушити гори, вона безперечно зможе й побудувати храм Ґауді. Сьогодні прихильники славетного архітектора виступають за зарахування Антоніо Ґауді до лику святих.

Після завершення будівництва над Саградою здійматимуться 18 шпилів, 8 з яких вже побудовані. 12 шпилів символізують апостолів Христа, чотири – євангелістів Матвія, Марка, Луку та Іоанна, один – Пресвяту Діву Марію і найвищий – Христа Спасителя.

Можливо, Саграду важко зрозуміти пуританському оку або прихильникам прямих ліній та мінімалістської естетики, тим не менш, цей абсолютно блискучий прояв людської фантазії впродовж сторіччя надихав плеяду найкращих інженерів і архітекторів світу, серед яких Оскар Німейєр, Фрей Отто і П’єр Луїджі Нерві.

І він, безперечно, надихатиме майбутні покоління, для яких його творцем офіційно стане Святий Антоніо Ґауді.