Семінаристи провели футбольний турнір у колонії в Прилуках

«Милосердне серце має мужність відмовитися від зручностей, милосердне серце спроможне виходити назустріч іншим, може обійняти всіх» цими словами на Світовому дні молоді у Кракові папа Франциск закликає кожну людину, для якої бути християнином не є «модою», а способом життя, проявляти милосердя для тих, хто найбільше того потребує. Прояв милосердя для дітей Божих, які тимчасово позбавлені волі з різних життєвих обставин, особливо спонукає християнина відмовитися від «зручностей».

Усвідомлюючи свій обов’язок бути милосердними, брати-семінаристи Київської Трьохсвятительської духовної семінарії в черговий раз виходять на зустріч тим, хто не може по ту сторону паркану з колючим дротом цього зробити. Тому 22-го жовтня студенти КТДС вирішили завітати до Прилуцької дитячої виправної колонії. Під час зустрічі було заплановано зіграти футбольні матчі між командою КТДС та двома командами вихованців колонії. В першому матчі команда КТДС перемогла з рахунком 5:1 (перший тайм закінчився на користь команди КДС: «1:0»). Проте дуже цікавим видався матч з другою командою вихованців колонії. Гра відбувалася на рівних, але після першого тайму рахунок був на користь команди вихованців: «1:0». В другому таймі попри другу гру поспіль футболісти КТДС змогли віднайти в собі сили і зрівняли рахунок, який так і залишився після закінчення основного часу: «1:1». Переможця матчу було виявлено в серії пенальті де голкіпери обох команд демонстрували високу надійність. Але точний удар капітана команди КТДС брата Михайла Іванюка визначив переможця цього надзвичайно цікавого та драматичного матчу.

Але мабуть наважливішим від зустрічі з вихованцями були не зіграні футбольні матчі, а можливість поспілкуватися один з одним. Брати КТДС ділячись враженнями від зустрічі з підлітками установи не раз сходилися на думці, що такі зустрічі такі нагоди для спілкування мають відбуватися частіше, адже було відчутно, як тим хлопцям по ту сторону паркану з колючим дротом не вистачає милосердного ставлення до них, як вони прагнуть бодай просто поспілкуватися поділитися своїми переживаннями, а особливо своїми світлими мріями на майбутнє.

Вихованці Прилуцької виховної колонії радо запрошували братів-семінаристів приїхати до них знову, а студенти КТДС обіцяли, що будуть робити все можливе, щоб знову з ними зустрітися.

бр. Іван Жуган VI курс КТДС