Що робити, якщо після сповіді я не відчуваю прощення?

Питання: Я знаю, що я отримав прощення, тому що я сповідався, але я не відчуваю себе пробаченим. Як мені знайти спокій і зрозуміти, що я прощений?

Відповідь:
Мені як священику це питання доводиться чути дуже часто. Таке питання виникає і щодо вибачення інших. Людина запитує мене: «Мій бізнес-партнер серйозно мене підвів. Я намагаюся пробачити його, я все віддав Богу, але я все ще відчуваю образу і гіркоту від цього. Я все ще хочу помститися. Як мені знайти спокій? »

Якщо людина вже принесла Богу гріхи в таїнстві Покаяння, то перший крок на шляху до набуття внутрішнього миру – це усвідомити сам факт вибачення. Якщо людина приступила до таїнства Сповіді і отримала відпущення гріхів, значить, вона прощена. Це факт. Перший крок полягає в тому, щоб прийняти цей факт. Це акт вашої волі і розуму. Можна навіть вголос сказати: «Я прощений. Це факт”. Уявіть, що почуття провини, образи, гріх, злість – все це змило в океан Божого Милосердя.

Наступний крок на шляху до прощення – це принести з собою на Месу (Св. Літургію) провину, спогади, нав’язливе почуття образи і гіркоти і пожертвувати все це Богу. Є кілька практичних порад, як це можна робити.

Перш за все необхідно задати собі питання: що Свята Меса насправді означає для мене? У чому полягає мета Меси? Багато католиків навіть ніколи не задають собі це просте питання, а якщо запитати їх, то вони можуть відповісти щось на кшталт: «Це хороша можливість, щоб прославляти Бога разом», або «Ми приходимо, щоб разом співати гімни, славити Бога, слухати його слово і прийняти Хліб Життя», або «Свята Меса – це зібрання людей навколо його Слова і його Столу».

Ми втрачаємо розуміння про те, що Меса – це жертва. Це приношення. З самого зародження релігійного почуття в людині прославляння було тотожне жертві. Люди приносили Богу найкращі дари, які у них були. Однак в іудейській традиції ця ідея стала ширша: жертва стала приношенням за гріх. Наслідком гріха була смерть, і людські гріхи проектувалися на тварину, яка приносили в жертву, щоб таким чином були прощені гріхи. Ціна була заплачена.

І ця ідея все ще діє в жертовному сенсі Святої Меси. Головне її значення полягає в тому, що приношення Христа – це одна жертва за всіх, і вона приносить плоди Христової жертви в наші життя. Смерть Христа стала платою за наші гріхи. Як тільки ми усвідомлюємо, що Свята Меса – це жертва, ми зможемо по-новому, глибше брати участь у цій події.

Тому, коли ви приходите на Месу з обтяжуючим почуттям провини або з нав’язливим бажанням помститися або з почуттям обурення або страху, можна принести ці почуття, як частину вашого приношення. Потрібно сприймати Месу як частина великої жертви Богу.
Коли ви вимовляєте слова з обряду покаяння на початку Літургії, уявіть це обурення, цю провину, це почуття непрощення, з’єднані з молитвою. Коли розпочинається пожертвування, можна не просто покласти гроші в кошик, а уявити, що ви віддаєте і свої негативні почуття. Коли церковні пожертви приносять до вівтаря, уявіть, що як приношення Богу приходить людина, яку ви образили. Принесіть всі свої похмурі почуття до вівтаря як дари. Принесіть Богу своє розчарування, страх, занепокоєння і тривогу. Коли священик возносить хліб і вино, уявіть, що він підносить до Бога всі недозволені негативні емоції.

Під час Служби Божої хліб приймається, благословляється, розламується і перетворюється. Те ж відбувається і з негативними почуттями, які ви приносите Богу. Через священика Господь прийме їх, священик жертвує їх Богу, благословить їх, ламає, і ці почуття будуть перетворені.

Щоб позбутися від почуття непрощення, усвідомте, що перш за все священик приймає його, коли ви духовно приносите це почуття до вівтаря. Перебуваючи на місці Христа, священик символічно бере ваш тягар. Коли це відбувається, згадайте слова Христа: «Прийдіть до мене всі втомлені та обтяжені, а я облегшу вас» (Мт. 11, 28). За допомогою дії Святої Меси Христос візьме цей тягар.
Коли я служу Месу, я здійснюю свідомий акт волі, щоб принести на вівтар всі гріхи, які я чув в сповідальні. Звичайно, я не пам’ятаю особисті гріхи. У хвилину тихої молитви я прошу Бога, щоб Він прийняв ці гріхи, простив їх і більше не пам’ятав про них, щоб той, хто кається відчув себе звільненим, прощеним і зціленим.

Потім священик благословляє хліб. Усвідомте, що в цей момент він благословляє тягар, який ви принесли. «Благословляє тягар?» Так, тоді всі темні спогади вашого життя стануть благословенням, коли вони будуть перетворені благодаттю. Але спочатку вони, як і хліб, повинні бути зламані. Ці темні моменти поневолюють вас, і коли переломлюється хліб, усвідомте, що ці кайдани руйнуються. Тільки тоді повністю завершиться перетворення кайданів в благословення.

Нарешті, коли ви приймаєте Тіло Христа, усвідомте, що ви найбезпосереднішим чином отримуєте Божий мир, Його силу і знання того, що ви прощені Самим Христом.

Може знадобитися трохи часу, щоб зануритися в «терапію Святої Меси». Якщо ви в думках весь час повертаєтеся до образ, можливо, ви вступили на шлях саморуйнування. Цей руйнівний спуск по спіралі може бути припинений тільки завдяки циклічному повторенні прийняття Божого прощення день за днем.

Я впевнений, що віра допомагає. Іншими словами, наша католицька віра дійсно веде нас до плідного життя, життя, яка перетворюється зсередини під впливом Божої благодаті.

Зі свого боку ми повинні приходити до Бога з відкритим серцем, з відкритою душею і з власної волі, готовими за допомогою Його благодаті перетворитися на Його подобу.

о. Дуайт Лонгнекер
настоятель парафії Пресвятої Діви Марі Цариці Святого Розарію в Грінвіллі, Південна Каліфорнія