Що спільного між Христовим народженням на землі та народженням святого первомученика Стефана для неба?

Що спільного між Христовим народженням на землі та народженням святого первомученика Стефана для неба, адже Церква спогадує пам’ять цього свідка саме у контексті різдвяних свят. Думками про це Папа Франциск поділився перед проказуванням молитви «Ангел Господній» на другий день різдвяних свят.

Промовляючи до вірних, які опівдні 26 грудня 2017 р. зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, між якими були також учасники українського національного різдвяного паломництва, Святіший Отець зауважив, що святий Стефан викликав неспокій серед провідників свого народу, адже «сповнений Святим Духом», твердо вірив та визнавав «нову присутність Бога між людьми», про яку літургія Різдва свідчить словами: «Слово стало тілом і оселилося між нами».

Святий Стефан знав, що «істинним Божим храмом» є Ісус, Який став у всьому подібним до нас, крім гріха. Однак, його звинуватили в тому, що він проповідував «знищення Єрусалимської святині», бо він, мовляв, казав, що «Ісус, отой Назарянин, знищить це місце та змінить звичаї, які нам передав Мойсей».

«У дійсності, – сказав Папа, – Ісусове послання є незручним та спричиняє нам незручності, бо ставить виклик перед світською релігійною владою та збуджує сумління. Після Його приходу необхідно навернутися, змінити ментальність, зректися попереднього способу мислення, змінитися. Стефан залишився вкоріненим в Ісусовому посланні аж до смерті. Його останні молитви: “Господи Ісусе, прийми дух мій” та “Господи, не порахуй їм того за гріх”, ці дві нелегкі молитви є вірним відлунням молитов, які Ісус промовив на хресті: «Отче, в руки твої віддаю дух мій» та «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». Ці слова святого Стефана стали можливими лише тому, що Божий Син прийшов на землю, помер і воскрес за нас; до того такі слова по-людськи були немислимими».

Як зауважив Святіший Отець, святий Стефан благає Ісуса прийняти його дух, адже воскреслий Ісус «є Господом, єдиним попередником між Богом і людьми, не лише в годині нашої смерті, але в кожній хвилині нашого життя». І саме тому також і ми перед Дитятком Ісусом у вертепі можемо молитися такими словами: «Господи Ісусе, ввіряємо Тобі свій дух, прийми його», аби наше життя дійсно було «добрим життям згідно з Євангелієм».

«Ісус є нашим посередником і примирює нас не лише з Отцем, але також і між нами. Він є джерелом любові, яка відкриває нас на сопричастя з ближніми, на любов між нами, усуваючи конфлікти та кривди. Добре знаємо, наскільки поганими є образи, які завдають чимало лиха. Й Ісус усуває все це і вчиняє так, щоб ми любили одні одних. Це є Ісусовим чудом. Просімо в Ісуса, народженого для нас, допомагати нам прийняти це подвійне наставлення довіри до Отця та любові до ближнього. Таке наставлення перетворює наше життя та робить його кращим та пліднішим», – сказав Святіший Отець, закликавши:

«Піднесімо свої молитви з довір’ям до Марії, Матері Відкупителя та Цариці мучеників, аби Вона допомогла нам приймати Ісуса, як Володаря нашого життя та ставати Його мужніми свідками, готовими особисто заплатити ціну вірності Євангелію».

Після проказування молитви «Ангел Господній» Папа подякував її учасникам, вітаючи їх «у атмосфері християнської радості, яка випромінюється з Ісусового Різдва». «Всім вам, – сказав він, – що прибули з Італії та різних країн, ще раз складаю побажання миру та спокою: нехай же ці дні стануть для вам і ваших родин днями, щоб втішитись красою перебування разом, відчуваючи, що Ісус між нами».

«Складаю особливі вітання вірним, які брали участь в Національному українському паломництві: благословляю вас усіх та вашу країну», – вів далі Святіший Отець, додавши:

«Протягом цих тижнів я отримав чимало привітань. Не маючи змоги відповісти кожному, сьогодні складаю всім свою щиру подяку, особливо, за дар молитви. Від усього серця дякую! Нехай Господь винагородить вас повнотою Своєї щедрості!».