Щоби спонукана любов’ю Христа Чоловіколюбця допомагати убогим і найбільш потребуючим…

Для більшості з нас слово ювілей асоціюється з довгим, ба навіть трохивиснажливим святкуванням — як дляювілянтів, так і для гостей. Нескінченні промови, переповнені столи. Дискретне і нервове “споглядання” у двох керунках — на годинник та … на двері. Це потрібно просто пережити, ніби візит до стоматолога.
Для деяких — ювілей — це новий шанс від Бога: затриматись, аби наново переглянути своє життя — відповісти собі назапитання про сенс минулого та про нову дорогу майбутнього. У випадку ювілею чернечого згромадження — це новий шанс, щоби стишити своє серце та дозволити промовляти Богу — послухати, чи Йому подобається те, що ми робимо, подякувати за те, що ми досі є.

Згромадження сестер милосердя св. Вінкентія де Поля святкує ювілей 90-річчя із днязаснування, яке було 8 червня 1926 . Спільнота повстала із Любові для несіння Хреста,Любові до убогих, хворих та всіх потребуючих.

У 1926 р. митрополит Андрій Шептицький засновує східну гілку сестер Милосердя натеренах України.
Першою Настоятелькою сестер була бельгійка с. Єлисавета (Аліція) Поппе, яка залишила свій рідний край і, взявши свій хрест та відрікшись від усього, що маланайдорожчого, пішла услід за розіп’ятим Христом.

Ювілейні урочистості розпочались 24 вересня молитвою на Янівськомуцвинтарі у Львові, де поховані перші сестри Згромадження. Під час проповіді о.Петро Баран CSsRзазначив, що це ювілей кожної сестри:і тих, що живі, — і тих, хто вже на небі — “Сьогодні ювілей святкують усі сестри. Більше того, молитва на цвинтарі — це знак, що померлі сестри вже зустрілися зі святимВінкентієм. І він не тільки прийняв їх, а подякував їм за приклад їх життя, за вірність харизмі і служіння у ВселенськійЦеркві”.

Генеральна настоятелька Згромадження — с.ОленаМацько — під час звернення до сестер запропонувала кожній черниці задуматись про сенс власного життя та служіння, закликала згадати про свої чернечі обітита власне богопосвячене серце. На згадку про ювілейс.Олена подарувала кожній сестрі картку із формулою обітів Згромадження з висловомсв.Вінкентія :

“Де є любов, там перебуває Бог… Любов є Божим монастирем, у цьому помешканні Він знаходить своє уподобання. Якщо до того ви ще милосердні й добрі, та маєте у собі духа лагідності і розуміння, тоді Бог мешкає у вас. Ви є Його монастирем. Намагайтеся зробити цей монастир у своєму серці, щоб у ньому завжди перебував Господь”.

Увечері у чернечому храмі св.Йосифа Обручникавідбулась Вечірня перед урочистістю святогоВінкентія, в якій взяли участь сестри Згромадження на чолі із Генеральноюнастоятелькою, прихожани храму та чисельні гості. Перед богослужінням докторантПапського Східного Університету Олег Цуньовський та семінарист 6-го курсу ЛДС СДІгор Грет провели конференції про історію Згромадження та йогоспівзасновницю — сестру Єлисавету Поппе і Діяльність сестер милосердя у 21 столітті.

Після Вечірні сестри із прихожанами могли вшанувати реліквії трьох святих Вінкентійської Родини: св.Вінкентія де Поля, св.Луїзи де Маріяк (співзасновниці Сестермилосердя) та св. Катерини Лябуре, які були спеціально подаровані Згромадженню на ювілей.

Ювілейні урочистості продовжились святковимфуршетом у монастирі. Після фуршету діти, якими опікуються сестри, показали цікаву сценку про милосердя, а члени молодіжної спільноти “Діти святого Вінкетія”, що діє при Згромадженні,виголосили конференції про святих, реліквії яких були передані для храму, та провели благодійнулотерею для гостей.

Харизмою чернечих спільнот Вінкентійської Родини є сповнення того, що чинив Син Божий на землі.”Замало того, що любимо Бога, коли не любить Його наш ближній”. Сестри реалізують його\працюючи врізних куточках України: займаються катехитичноюта парафіяльною працею, опікуються хворими та бідними у Львові й Тернополі, провадять сиротинецьбіля Полтави, та приймають паломників у КарпатахІвано-Франківської області.

Вашим монастирем нехай буде дім хворих,
Келія – винаймана кімната,
Каплиця – парафіяльний храм.
Коридорами – вулиці міста і лікарняні палати,
Кляузурою – послух,
Гратами – страх Божий,
Наміткою – свята скромність. (св.Вінкентій)

Текст та фото: Роман Гуменюк