Щорічна зустріч богопосвячених осіб Івано-Франківської Архієпархії з нагоди Дня Богопосвячених Осіб
Празник Стрітення Господнього є “професійним” днем богопосвячених осіб. Таїнство Стрітення нагадує всім християнам про євангельську подію – про зустріч Марії з Дитятком Ісусом на руках в єрусалимському храмі з Симеоном, про якого читаємо, що був «чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому» (Лк 2, 25) та з пророчицею Анною. Марія жертвує – приносить Ісуса до храму, здійснюючи таким способом особливу посвяту дитини Господеві. В цей день також Католицька Церква відзначає день богопосвячених осіб, тобто тих, кого ми називаємо монахами і монахинями, оскільки символічно відзначається посвята покликаних осіб для цілковитого служіння Господеві. Особливою ознакою цього дня є освячення свічок, які є символом світла Христового, що просвічує людське життя, часто затемнене злом і гріхом. Так само і богопосвячені особи покликані бути світлом для світу та свідками Господа у сучасному світі.
Щороку в Івано-Франківській Архієпархії відзначаємо день богопосвячених осіб. Такі Дні Богопосвяченого Життя проходять вже багато років поспіль. І цього року цю зустріч очолив наш Митрополит Володимир. Всі зібралися на спільну молитву в монастирському храмі Святих Кирила і Методія під опікою отців Згромадження Воплоченого Слова. Урочисту Вечірню з нагоди празника Стрітення очолив наш Митрополит Володимир. З духовним словом до всіх присутніх звернувся о. Йосафат Бойко, ВС, Синкел у справах монашества Івано-Франківської Архієпархії, роздумавши над словами Папи Франциска, зверненими до всіх богопосвячених осіб. Священик нагадав всім, що кожна богопосвячена особа повинна з вдячністю згадувати минуле (дякувати за покликання і за тих людей, які до богопосвяченого життя привели, знати історію свого Згромадження чи монастиря); з радістю та захопленням переживати теперішнє (радіти життю, людям, які є біля нас і служити з радістю тим покликанням, до якого нас покликано і не нарікати); з надією дивитися у майбутнє, довіряючи Богові і своє покликання і свою чернечу родину, монастир чи Згромадження.
Опісля зі своїм словом до присутніх звернувся наш Митрополит Володимир. Він нагадав всім, що богопосвячені особи покликані до любові – любити покликання, любити свої спільноти, любити інші спільноти богопосвяченого життя і любити Церкву, яку заснував Господь, і Якому у святій Церкві усі ми служимо. Митрополит подякував Богові і всім богопосвяченим особам за спільну молитву і таке чудове зібрання. Зустріч завершилася спільною трапезою та спілкуванням.
Коли заглянемо до історії, то побачимо, що ще у 1997 році Папа Йоан Павло ІІ (нині святий) в празник Стрітення встановив Всесвітній День Богопосвяченого Життя, дбаючи, щоб усі вірні Церкви Христової глибше задумалася над цим даром. У таїнстві Стрітення бачимо як Богородиця жертвує Богові найбільший Дар, який отримала – свого Сина Ісуса Христа, тим самим приносячи й себе в жертву. Це є символом того, як батьки жертвують своїх дітей, які отримали особливе покликання у житті – служити Господеві. Подібну жертву з самих себе для любові до Христа складають богопосвячені особи, бо як читаємо у апостольському повчанні «Vita consecrata»: «Богопосвячене життя, що ґрунтується на прикладі життя і на вченні Господа нашого Ісуса Христа, – це дар Бога Отця своїй Церкві за діянням Святого Духа. Через євангельські ради притаманні Ісусові риси – чистота, вбогість і послух – набувають у світі постійної «видимості» і спрямовують погляд віруючих до того таїнства Божого Царства, яке вже діє в історії, але остаточно виповниться в небі» (Йоан Павло ІІ, «Богопосвячене Життя», 1).
Читаємо у декреті ІІ Ватиканського Собору «Про оновлення чернечого життя» дуже гарні слова: «Вже від самих початків у Церкві були чоловіки й жінки, які через практикування євангельських рад прагнули з більшою свободою йти за Христом і точніше Його наслідувати; і кожен жив на свій лад життям, присвяченим Богові. Багато з них, натхненні Святим Духом, або вели усамітнене життя, або ж засновували чернечі родини, що їх Церква радо прийняла і затвердила своїм авторитетом. Таким чином, згідно з Божим наміром, з’явилось дивовижне розмаїття чернечих згромаджень, що дуже спричинилось до того, щоб Церква була не тільки споряджена для всякого доброго діла (пор. 2 Тим. 3:17) і приготована для діла служіння на будування Христового Тіла (пор. Еф. 4:12), а й, оздоблена різноманітними обдарованнями своїх дітей, явилась, мов наречена, прикрашена для мужа свого (пор. Од. 21:2); і через це розмаїття пізнається многовидна мудрість Божа (пор. Еф. 3:10)».
Отже, богопосвячені особи – це покликані Господом, через внутрішній порух, особи, які добровільно вирішили йти за Христом і посвятили своє життя у Церкві Христовій та у якомусь монастирі чи чернечій родині. І «що палкіше вони поєднуються з Христом через таку самовідданість, яка охоплює все їхнє життя, то багатшим стає життя Церкви, а її апостолят приносить більше плодів».
Дякуємо Богові за сьогоднішній вечір, молитву і спілкування. Просимо всіх молитися за нові покликання до богопосвяченого способу життя.
Прес-центр Комісії у справах монашества
Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ
About The Author
