Синод. Четверте загальне зібрання: екологічне навернення і святість
Систематичні порушення прав корінних народів Амазонії, життя під загрозою в регіоні із «пораненим» навколишнім середовищем та святість, як джерело покликань, були в центрі уваги роздумів під час четвертого загального зібрання Синоду Єпископів, присвяченого Амазонії, який від 6 до 27 жовтня відбувається у Ватикані на тему: «Амазонія: нові шляхи для Церкви та цілісної екології». Засідання, очолюване Святішим Отцем, розпочалося молитвою за бразильського кардинала Серафіма Фернандеса Араужо, який переставився до вічності.
«Ні» байдужості, «так» відповідальності
В залі засідань прозвучав заклик, аби Церква своїм авторитетним голосом у моральній та духовній сфері завжди виступала на захист життя, викриваючи структури смерті, що загрожують йому. Слід сказати «ні» індивідуалізмові чи байдужості, яка спонукає дивитися на дійсність лише як глядачі. Слід, натомість, сказати «так» екологічному наверненню, зосередженому на відповідальності й на цілісній екології, що ставить у центрі гідність людини. Це навернення також вимагає усвідомлення серйозності шкоди, завданої довкіллю, як гріха проти Бога, проти ближнього і проти майбутніх поколінь.
В цьому контексті наголошено на необхідності серйозного реагування з боку всієї міжнародної спільноти. Тубільні народи, що є охоронцями природних заповідників, повинні сприйматися як союзники. В доповіді братнього делегата від іншої конфесії висвітлено необхідність об’єднувати зусилля і вести діалог, оскільки дружба «шанує, захищає і піклується». Сталий розвиток повинен бути соціально справедливим й інклюзивним, поєднуючи наукові й традиційні знання.
Постійний дияконат серед індіанців
Дискусії, що стосуються церковних служінь, були збагачені заохоченням об’єднувати зусилля для формування місіонерів, мирян і богопосвячених, серед самих же амазонських народів, які варто дедалі більше залучати до апостольської діяльності. Зокрема, йдеться про поширення постійного дияконату та належне цінування мирянського служіння, що є справжніми проявами діяння Святого Духа. В цьому контексті йшлося про необхідність зростання ролі жінок.
Священичі покликання і покликання до святості
У кількох доповідях порушувалася тема критеріїв допущення до рукоположеного служіння. Прозвучав заклик до молитви за покликання, щоб регіон перетворився у «велику духовну святиню», звідкіля підноситься молитва до «Господаря нив», щоб посилав нових робітників. Нестача священиків – це проблема не лише цього регіону. З цього випливає заохочення до серйозного іспиту сумління щодо того, як сьогодні переживається священиче покликання. Бо перешкодою для євангельського свідчення є брак святості, й, іноді, самі пастирі віддаляють від себе овечок, яких повинні би провадити.
В цьому контексті також наведено світлий приклад мучеників Амазонії, нагадуючи про те, що навернення, про яке неодноразово згадувалося, є, насамперед, наверненням до святості. Саме вона має надзвичайну приваблюючу силу для молоді, яка також потребує оновленого й динамічного душпастирства. Варто також висвітлювати приклад життя та свідчення добрих священиків, а не лише скандали, які, на жаль, трапляються і займають чимало сторінок в газетах.
About The Author
