Синод Єпископів: виховання до внутрішньої свободи передбачає пошук істини
Церква повинна чітко і недвозначно висловлюватись та засуджувати незаконну міграцію та торгівлю людьми. На переконання Отців Синоду, це є одним із завдань, що стоїть перед християнською спільнотою. Перед обличчям сотень юнаків та дівчат, що бачать, як їхні мрії, їхній потенціал та їхні таланти потопають у Середземному морі, учасники Синоду наголошують, що Церква повинна закликати більш розвинуті держави допомагати біднішим країнам, аби їхня молодь могла зробити свій внесок у розвиток своїх держав, не мусячи залишати рідну землю в пошуках кращого майбутнього.
Важливість іспиту совісті
Далі Отці застановились над Святим Таїнством Покаяння, зазначаючи, що прощення повинно бути вільним від будь-якого ускладнення та наново відкритим у його вимірі дару. Дуже важливим у цьому є іспит совісті: він є фундаментальним в євангелізації та вихованні молоді до чіткого розуміння чим є гріх і допомагає зауважити знаки Божої присутності у житті людини. За словами учасників Синоду, молоді люди не покликані до того, щоб завжди залишатись молодими, але до того, щоб стати дорослими, щоб прямувати вперед і бути готовими зробити свій вклад у побудову Церкви. Не так важливо ким ти є: чи священиком, чи підприємцем, чи батьком, чи неодруженим; відповісти на покликання Господа Бога означає йти за покликом бути святими в будь-якому життєвому стані. Душпастирство покликань повинно бути переосмислене та підсилене у всіх сферах завдяки живому свідченню, щоб кожна молода особа могла зрозуміти своє особисте життєве покликання.
Виховання молоді до свободи
Звідси також й заклик до внутрішньої свободи, яка не дозволить, щоб молодими людьми маніпулювали оточуючі. Йдучи з чистою совістю за Ісусом і Його заповідями, людина стає вільнішою. Проте, виховання молоді «у свободі» і «до свободи» передбачає шукання істини, адже юнаки та дівчата шукають автентичності у своїх вихователях, вони хочуть Пастирів послідовних із їхнім проповідуванням, прагнуть Пастирів, які вміють жити Словом і служити бідним, завдяки особистому справжньому внутрішньому наверненню та захопливій вірі.
Відкрите серце та супровід
Правильний супровід молоді вимагає від Церкви, перш усього, з відкритим серцем слухати молодих осіб та мати щодо них добрий намір, дарувати їм мужність та надію, піклуватись особою на кожному етапі її розвитку. Перед злобою, насильством, корупцією, несправедливістю, війнами у світі, юнаки та дівчата переживають екзистенційну роздробленість, яка підважує самооцінку та довіру. Тому, Церква повинна безперервно супроводжувати та приймати молодь, спонукаючи її до свободи та відповідальності щодо тривалих обов’язків. Викликом для християнської спільноти є те, щоб виходити назустріч молоді, пропонуючи їй ідеали віри, якою Церква послідовно живе.
Церква, за прикладом милосердного батька із притчі, має з терпеливістю та з надією очікувати також і тих юнаків та дівчат, які загубились, та не дозволити, щоб вони почувалися залишеними у труднощах, але повинна додавати їм відваги, прямуючи поряд із ними та допомагаючи їм реалізуватись у житті. Лише такий супровід, позбавлений осуду та маніпуляцій, зможе допомогти молоді зрозуміти красу наслідування Ісуса Христа.
Як підкреслили учасники Синоду, сьогодні потрібна об’єднана та радісна християнська спільнота, яка розуміє своє місійне значення та дозволяє людям закохатись в Євангеліє. Адже атмосфера замкненості та упередження не допомагає молоді почуватися прийнятою та жити у братерстві та взаємопошані. Далі було наголошено на тому, що Церква «змагається» з молоддю за те, щоб мати мрії, адже якщо Пастирі Церкви мріятимуть, тоді й молодь буде в стані це робити.
Надуживання та завдання Церкви
Тема надуживання знову була піднята у синодальному залі. Зокрема, було наголошено, що молодь очікує від Церкви того, щоб жертви надуживань були поставлені у центрі її діяльності і щоб єпископи погодились на суворі процеси. Щоб викорінити це зло та вийти з кризи, пов’язаної з надуживаннями неповнолітніх, синодальні отці пропонують вдаватись по допомогу також до експертів-мирян та заслуховувати жіночу думку щодо цього, зокрема матерів, які можуть дати Пастирям чудовий приклад ніжності, любові та піклування про найменших.
Секуляризація та її позитивні наслідки
Однією із тем, над якою під час ранкового засідання дискутували учасники Синоду, було зіткнення Церкви із сучасною дійсністю, зокрема, із секуляризацією. Отці XV Загальної Асамблеї Синоду заохочують поглянути на неї як на знак нашого часу, який допомагає звільнитись від того, щоб бути християнами «автоматично» або «зі звички», та сприяє свідомому та бажаному виборові християнської віри. Крім того, секуляризоване суспільство перешкоджає релігії ґрунтуватись на племінній чи національній ідентичності, сприяючи відновленню важливості звіщення віри.
About The Author
