Синод. Тринадцяте загальне зібрання: звіти праць у групах
У четвер по обіді, 17 жовтня 2019 р., учасники засідань Синоду Єпископів, що триває у Ватикані, подали Генеральному Секретаріату Синоду свої напрацювання, зібрані під час праці в групах. Ці тексти не є офіційними документами Синоду, а лише синтезом вільних дискусій між учасниками засідань.
Універсальний Синод
Синод є цінним даром Святого Духа для Амазонії і для всієї Церкви, як з точки зору богослов’я і душпастирства, так і з огляду на важливе завдання опікуватись нашим спільним Домом. Час Синоду – це kairos, час благодаті, чудова нагода для Церкви примиритись з Амазонією. Такою є провідна думка, що єднає всі 12 звітів праць у групах, представлених цього дня.
Це тексти, які були публічно зачитані перед Отцями Синоду, висловлюють надію на те, що в Амазонії розвиватиметься новий синодальних шлях і що від цієї асамблеї єпископів у Ватикані розпочнеться новий етап, в якому Церква прямуватиме вперед з місійним запалом. Крім того прозвучало багато конкретних закликів, що зможуть посприяти розвитку душпастирства на теренах Амазонії. Серед іншого, було вказано, що цей Синод Єпископів не є регіональним, що заторкує проблематику одного регіону Бразилії, але який є універсальним, тобто, який стосується усього світу.
Церква проти всякої форми насильства
Було наголошено на тому, що Церква повинна прислухатись до волання народів та землі: не мовчати, бути на стороні бідних та завжди казати «ні» насильству. В Амазонії насильство присутнє у різних формах: насильство над в’язнями у переповнених тюрмах, сексуальне надужиття дітей і неповнолітніх, порушення фундаментальних прав тубільних народів, вбивство захисників місцевих територій, торгівля наркотиками та людьми, викривлена культура, спрямована на надуживання жінок, надмірне використання природніх ресурсів, тощо.
Окремо було засуджено зловживання у вирубці лісів, порівнюючи зловживання найслабших із зловживанням над природою. Серед різних надзвичайних ситуацій приділено окрему увагу темі кліматичної кризи.
Церковна Міжнародна Обсерваторія прав людини
Дуже часто саме місцеве населення платить своїм життях найвищу ціну, адже воно не є захищеним на своїх землях, йому не допомагають. Власне тому під час праць у групах було запропоновано створити Церковну Міжнародну Обсерваторію прав людини, адже захист людських прав завжди є прерогативою Церкви та душпастирської місії. Крім того, було запропоновано, аби парафії створювали надійні простори для дітей, молоді та уразливих осіб. Вкотре було наголошено на праві на життя від зачаття до природньої смерті.
Залучення до душпастирства
Синодальні Отці закликають до «душпастирства присутності», яке відкидає будь-яку форму клерикалізму. В цій перспективі Отці Синоду висловили заохочення до більшого залучення мирян у душпастирство. Практично від усіх 12-ох груп надійшло прохання поглибити значення Церкви, яка ґрунтується на різноманітті служінь. У загальному, закликано уважно призадуматись над служінням читців та аколітів, залучаючи до цих служінь більше приготованих жінок.
Була піднята тема жінок у душпастирстві, закликаючи визнати їхню велику відповідальність та лідерство у церковних служіннях, зокрема, в Амазонії. Синодальні Отці закликають, аби гарантувати жінкам, богопосвяченим та мирянкам, сферу діяльності та пошану їхніх прав і подолувати різні стереотипи у цій галузі. Окрім цього, знову піднята тема дияконату жінок, беручи до уваги те, що на даний час, велику частину дияконського служіння жінки вже і так здійснюють.
Брак покликань та священство
Тема браку покликань викликала дискусію серед Синодальних Отців над темою целібату та одруженого священства. Дуже різні думки і позиції висловили окремі групи у своїх напрацюваннях: одні акцентують на целібаті, як на дарі для церковної спільноти в Амазонії, інші, натомість, опираючись на те, що Церква повинна бути «Церквою присутності», а не «Церквою відвідин», закликають відкритись на свячення одружених чоловіків, які належно приготовані до душпастирської місії. Крім цього, наголошується на тому, що такі можливі одружені священики, не повинні вважатись священиками другого сорту, але тими, яких також кличе Господь до священичого служіння, як і неодружених.
Також наголошено на потребі постійної формації душпастирів, що служать на теренах Амазонії, яка б допомагала священикам дедалі більше уподібнюватись до Ісуса Христа. На думку Синодальних Отців кризу священиків в Амазонії може частково вирішити оживлення чернечого життя на цих землях.
Місійність та мичеництво
У своїх звітах учасники Синоду зазначають, що місіонер покликаний вийти із своєї колонізаційної ментальності, подолати етнічні стереотипи, шанувати звичаї, обряди та вірування. Виявлення місцевого народу своєї віри повинні бути пошановані, їх слід супроводжувати та їм сприяти. З цієї причини закликано створити Соціально-душпастирську Обсерваторію для Амазонії.
Наголошено на тому, що необхідно розрізняти між Церквою, яка сприймає індіанців, як пасивних адресатів душпастирства, та Церквою, яка сприймає народи Амазонії, як активних головних дійових осіб їхнього досвіду віри. Необхідно також належно доцінити добрий приклад численних місіонерів та мучеників, які посвятились душпастирству між тубільними народами Амазонії, віддачи своє життя проповідуванню Доброї Новини про Ісуса Христа. Власне тому, одна із груп запропонувала посприяти у процесах їхньої беатифікації та канонізації.
Міграція, молодь, довкілля
Серед численних інших тем, які подані у звітах робочих груп синодальних Отців, окрему увагу слід звернути на тему міграції, адже 80% населення, особливо молодь, переїжджають у міста, що спричинюється до втрати культурної ідентичності та соціальної марґіналізації. Тому дедалі нагальнішим стає питання посилення євангелізації у містах, яка би брала до уваги особливості населення, що часто належить до різних соціальних, культурних та лінгвістичних груп.
Екологічне питання було центральним під час Синодальних засідань і праць у групах. Тому, у звітах наголошено, що Сотворений світ є Божим шедевром, який сьогодні вимагає від нас екологічного навернення, розпочинаючи від усвідомлення цього дару та навернення на рівні родин. Дбання про довкілля є закликом, який Церква скеровує до всіх, наголошуючи, зокрема, на питанні глобального потепління та забруднення атмосфери. Учасники Синоду заохочують до дбання про наш спільний Дім, до відповідального ставлення до створіння та до життя, яке шанує цінні Божі дари, як наприклад, воду, повітря тощо.
About The Author
