Ситуація в країні спонукає до глибшого єднання — о. Ігор Шабан про Тиждень екуменічних молитов

В Україні цими днями вкотре пройшов Тиждень молитов за єдність християн. Традиційно, до нього долучаються різні Церкви. Головні заходи проходять у Києві, у храмах різних конфесій, а також молитви за єдність відбуваються у Харкові, Одесі, Львові та інших містах. Ініціатором та координатором Тижня в Україні є Комісія у справі єдності християн УГКЦ. Про особливість цьогорічного Тижня молитов розмова з головою комісії о. Ігорем ШАБАНОМ.

— Чим цьогорічний Тиждень екуменічної молитви відрізнявся від минулорічного?

— Перш за все мені здається, що цьогорічний Тиждень молитви за єдність християн був більш активним, ніж минулого року. Церкви були більш відкритими до діалогу, до можливості спільно помолитись, спільно подякувати Богові за усі дари, які ми отримали від Нього. Так, зокрема у нашому храмі (УГКЦ), до такої молитви після довгої перерви знову долучилось духовенство Української Православної Церкви, яке спільно з представниками інших Церков просило у Бога благословення для наших громад та нашої держави, просило про мир для християн, і не лише в Україні, але й в інших країнах, зокрема в Сирії, де ще сьогодні відбуваються жорстокі переслідування учнів Христових.

— Чим цей Тиждень цьогоріч був особливим? Що запам’яталось?

— Думаю, що сьогоднішня ситуація в Україні спонукала до глибшого єднання заради майбутнього нашої держави. Це було однією з основних особливостей цього року. Кожен християнин, кожна Церква відчувала обов’язок бути зі своїми вірними, бути зі своїм народом, єднати усіх. І така спільна молитва була одним з головних елементів цьогорічного Тижня молитви, вона давала вірогідне свідчення про Бога у сучасному суспільстві.

— Які наслідки Тижня можна прогнозувати, чи дасть це певний імпульс для розвитку Церков?

— Щодо розвитку Церков не можу точно сказати, тут слід запитувати представників кожної Церкви окремо. Але стосовно зближення між Церквами – наслідки без сумніву будуть значними, адже кожен маленький крок назустріч завжди приносить позитивні плоди, особливо для християн конкретних локальних спільнот, які брали участь у молитві. Думаю, що такі молитви допоможуть краще зрозуміти іншу спільноту, наших братів з інших конфесій, зберегти та розвинути мир для нашої держави. Це вузенькі стежки, які з часом стануть практичним дороговказом для Церков, яким не байдуже майбутнє християнства, які сподіваються на краще та шукають правду, живуть заради неї.

— Чи будуть запроваджені інші екуменічні заходи після Тижня?

— З кожним роком відбувається певного роду поглиблення співпраці та діалогу. Особливо активно це робиться у напрямку різного роду служіння людям: соціальне та суспільне служіння для тих, хто потребує, для сиріт, літніх людей; екологічні програми; творення милосердя для потребуючих в’язнів; капеланське служіння в університетах, військових закладах, лікарнях; міжконфесійна праця з молоддю.

Звичайно, нам усім слід ще більш наполегливо працювати, щоб ми дедалі більше єдналися в молитві, дедалі завзятіше шукали святості та активніше брали участь в міжконфесійному діалозі, розбудовуючи справедливе й братерське суспільство. Адже усі християни покликані разом прямувати до бажаної єдності, долаючи всі труднощі та перешкоди, бо коли ми разом прямуємо до єдності – це вже означає, що ми творимо цю єдність.

— Що Ви думаєте про ідею створення екуменічного храму на Майдані?

— Ідея дуже гарна, особливо враховуючи сьогоднішню ситуацію у нашій державі. Адже добрий пастир завжди є там, де є його вірні, де є його паства. Сьогодні люди різних конфесій є на Майдані, тому і представники духовенства різних деномінацій є разом зі своїми вірними. Там, на Майдані, спільно творячи молитву, усі Церкви закликають до злагоди, переконують у мирному вирішенні конфліктних ситуацій, створюють умови для ненасильного вирішення насправді нелегких завдань.

— Як Ви загалом оцінюєте ідею проведення Тижня молитов?

— Оцінюю позитивно. Сьогодні здається, що всі конфесії відчувають потребу спільної молитви. Проведення такого роду молитов стає вже доброю традицією для українського суспільства.

Цікавою виявилась також і тема цьогорічного Тижня «Чи ж Христос поділився?» (1 Кор. 1:1-17), і чи є теперішнє розділення християн скандальним перед лицем Бога? Таке твердження святого апостола Павла кидає нам сьогодні виклик, щоб ми могли призадуматись над цим питанням. Якщо ж ми сприймаємо наше розділення між християнами як довершений факт, спокійно та смиренно стверджуємо, що Христос поділився – то це насправді велике непорозуміння та нерозуміння заповідей Ісуса Христа, який просив у свого небесного Отця: «щоб усі були одно».

Бо ж насправді Христос не поділився, і для кожного християнина він є однаковим, єдиним Ісусом Христом. Христос не може бути розділений! Христос є початком, причиною та джерелом нашої єдності. Просімо у нього щоб Він підтримав нас у нашій дорозі до єдності, подав нам ласки зрозуміти цю істину та подякуймо Господу за ті кроки, які Він допоміг нам здійснити вже сьогодні.

Розмовляла Тетяна Мухоморова

Джерело: РІСУ