Слово Митрополита Львівського у Світлий понеділок
Слово Митрополита Львівського у Світлий понеділок
Ді 1,12-17,21-26; Ів 1,18-28.
Христос воскрес!
Ці славні слова продовжують лунати уже в третьому тисячоліттю, сповіщаючи про те, що правда про воскресіння Христове не вщухає. Син Божий – наш Творець, наш Спаситель, Друга Божа Особа, не може втискатися у людські рамки та бажання. Коли він народився у людському тілі й проживав на землі, тоді повністю виконував волю Небесного Отця, як Боголюдина. Ісус був слухняний в усьому Небесному Отцю! Тепер Син Божий очікує старань кожної людини у справі спасіння, чекає рішень, щоб кожна особа, гідним християнським життям присвоювала собі освячення та спасіння душі, яку запропонував усім Ісус Христос. Кожна душа людини знаходиться у світлі його воскресіння, бо приречена воскреснути, незважаючи, в якому стані буде знаходитися. Слова Спасителя, з котрими він звертався до слухачів, не завжди були зрозумілі їм до кінця. Але згодом, Святий Дух усе роз’яснив: «… всі, хто у гробах, голос його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд» (Ів 5,28-29). Ніхто не залишиться забутим Богом. Усі, хто народився й закінчили своє життя на цьому світі, стануть перед Господом, щоб почути його справедливий голос: нагороди чи осудження. Третього виміру не існує!
Усі люди прямують до вічності через гріб, тобто, через смерть, яку Спаситель називає сном: «… Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його» (Ів 11,11). Учні уважали, що він говорив про короткотривалий сон, про відпочинок, тоді він пояснив їм: «… Лазар упокоївся» (Ів 11,14). І Син Божий підняв Лазаря своїм голосом, покликав душу з вічного спочинку, щоб оживила мертве тіло: «… Лазарю, вийди сюди!» (Ів 11,43). Нічого не завадило поверненню духа Лазаря: ні гріб, привалений каменем; ні пов’язки, якими було обмотане його тіло; ані запах, який вже видавало тіло, що розкладалося. Подібно, Бог підніме кожне тіло до вічного життя, навіть, таке, що його з’їли звірі, бо святий Іван Хреститель проголосив більше: «… Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей для Авраама» (Лк 3,8). У Господа не існує перешкод! Не потрібно триматися сумнівної філософії про вічне життя, слід сумлінно жити, згідно волі Бога, щоб посісти вічне щастя. Святий апостол Павло заохочував солунян: «Це ж саме воля Божа: святість ваша…» (1Сл 4,3). Необхідно старатися про освячення душі через гідне каяття за гріхи та виконання заповідей Бога та святої Церкви. Святий Іван Богослов написав: «Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі» (1Ів 5,3). Христос воскрес, щоб усунути сумнів людини про правдивість його слів у існування поза гробового вічного життя. З темного гробу, де лежало мертве тіло Ісуса Христа, постало життя, Сонце-Христос засяяв світу і Господь дарує світові спокій, промовляючи до наляканих апостолів: «Мир вам!». Син Божий звернувся до апостолів, вселяючи в їхні душі радість: «… дихнув на них і каже їм: Прийміть Духа Святого!» (Ів 20,22). Ісус не залишив свій люд сиротами, бо усіх довірив Святому Духові. Господь говорив до своїх учнів: «А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам» (Ів 14,26). Бог дбає за свої створіння. Ісус Христос віддав своє життя з любові до кожної людини, щоб винагородити Небесному Отцеві за образи, за вчинені гріхи. Святий апостол Іван переконує: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – той об’явив» (Ів 1,18). Дуже переконливо пояснював Ісус Христос про справу відношення між ним, а Небесним Отцем: «Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець» (Ів 10,15); «Я і Отець – одно» (Ів 10,30). Дякуймо та постійно виявляймо вдячність Ісусові Христові, який показав свою незмірну любов до нас, до кожної людини, яка появляється у цьому світі. Він пам’ятає про нас, уболіває за наше спасіння, бажає, щоб ми черпали з його бездонної скарбниці духовних дарів, запевнюючи нас: «… Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28,21). Господь всюди з нами, в кожній хвилі нашого життя, в кожному місці та серед різних пригод, проблем, вирішених й невирішених питань! Бог радо перебуває з нами і нам необхідно в сумирній радості перебувати з Богом. Скеровуймо постійно наш погляд на Божого Сина, який знає наші потреби та наші поразки. Припадаймо до ніг Господніх разом із грішницею у сльозах, просімо прощення провин наших і хай нашими пахощами будуть діла милосердя, вчинені з любові до воскреслого Христа! (пор. Лк 7,37-38). Хай пресвята Богородиця виблагає нам великої віри, надії та любові до нашого Спасителя!
+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ
17 квітня 2017 р. Б. храм свв. Ольги і Єлизавети, м. Львів
About The Author
