Слово Митрополита Львівського в день празника Преображення ГНІХ
Пт 1,10-19; Мт 17,1-9.
Достойні сестри і брати,усі ми, благородні й прості люди, любимо різні сенсації. Найчастіше, різних несподіванок очікують журналісти, більшість із них вміло прикрашують певні події, деякі перебільшують, а навіть, спотворюють, подаючи бажані речі за дійсні. Багато із журналістів не мають позиції, хитаються немов морські хвилі, підігрують могутнім цього світу, задивлені у себе та добробут. Це – брак лиця, доброго сумління, взагалі, людської гідності. Хтось розповів, що певній журналістці, представники однієї із партій запропонували зарплату десять тисяч доларів в місяць, щоб вона неправдою прикривала огидні вчинки можновладців. І, погодившись, вона, тиняючись у певному приміщенні з кута в кут, вголос повторяла: «Десять тисяч доларів …». Коли хтось володіє великою терпеливістю та посідає сухість духа, таким вдається спостерігати в російській телевізії за кваліфікованою не правдомовністю та видумками багатьох російських журналістів, що викривлено подають інформацію про сучасні події в Україні. Це – поширюваний цинізм світового масштабу, який диктують російські можновладці, що кохаються в брехні та вводять в оману населення Росії, яке, здогадуємося, зрозуміє ці кпини після певного періоду часу. Багато із нас пережили російську окупацію, впала «імперія зла», розсипалася, наче порох розвіяний вітром, а часи назад не повертаються, як дехто бажає, бо майбутній час зіграє проти обманщиків та циніків. Правда визволяє, а неправда бере людину в полон, чинить її рабом.Вслуховуючись в текст Євангелії, три учні, що були з Ісусом Христом на горі Тавор, стали свідками чогось неймовірного, їх захопила сенсація, а згодом, від побаченого та почутого, повалилися на землю. Учні не один раз бачили Господа, але – сяючого обличчям як сонце та одягнутого в перемінену, немов світло, одежу – про таке їм не снилося й на думку ніколи не приходило. Друзі Христові не могли дивитися на нього, їхні очі не витримували такого сяйва, прийняли стільки світла, скільки можна було видіти тілесним очам. На фоні побаченого, учні, теж змінилися. Учитель Церкви закликає: «… піднімімося думкою на гору, де преобразився Христос; погляньмо на нього виблискуючого, як він засяяв, хоч і тоді він показав нам не все сяйво майбутнього віку…» (св. Ів. Золот., «До впалого Теодора 1» п.11). Лице Ісуса променіло мов сонце, а одежа стала подібна до світла. Господь став світлом! Христос сам переконував народ: «Я – світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві» (Ів 12,46). На гору, в дивний спосіб, прибули два пророки: Мойсей та Ілля. Апостоли бачили їх та духом пізнали, до усього, почутий голос з неба положив їх на землю… І це не журналістські дописування, це – правда, свідками, якої стали три апостоли, учні Христові. Яків та Іван були цим видовищем так захоплені, проникнуті, здивовані, якось духовно злякані, що впали на землю й не знали чи підніматися з неї. Петро запропонував Ісусові Христові розташувати три намети, яких не посідав, бо їхній похід на гору не був приготованим туризмом. Учень Христа збентежився, не знав, що говорить, його мова не підлягала контролю, бо ум був затоплений у зачарованому видінні! На горі, куди піднялися Христос з учнями, відбувалися неземні речі. Гора – символ зустрічі Бога з людиною, на якій Господь чинить позитивну переміну духа людини. На горі Синай Господь розмовляв із Мойсеєм та «дав йому дві таблиці свідоцтва, таблиці кам’яні, записані пальцем-перстом Божим» (Вих 31,18). Гора – могутній знак присутності Бога: «… Господь сходить із Синаю до святині» (Пс 68,18). Ілля-тішбій, перебуваючи на горі, закликáв два рази вогонь з неба, який спалив ворожо наставлених сотників з півсотнею вояків (пор. 2Цар 1,10-12).Ось, два великі пророки з волі Божої прибули на гору, щоб розмовляти зі Спасителем перед його страстями. Учні Христові не записали жодного слова з їхньої розмови, тільки почули голос: «… Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт 17,5). Від цього голосу учні попадали на землю: «Голос Господній – сильний! Голос Господній – величний!» (Пс 29,4). Ісус доторкнувся до учнів, закликаючи їх вставати, бо лежати бездіяльно на землі, навіть, після побаченого на горі, не приносить користі та спасіння. Зійшли згори вниз, щоб служити Богові та людям у щоденному житті. Час чарівного захоплення духом минув, за цю благодать необхідно боротися на землі, щоб у вічності насичуватися розкошами. Християни – борці за вічну радість у небі, яку необхідно здобувати. Її здобувають наші бійці у зоні АТО, падаючи жертвами з любові до ближніх! Ми з вами в інший спосіб боремося за вічне щастя, яке необхідно очікує нас! Святий апостол Іван написав: «Побачив я небо нове і землю нову… І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого» (Од 21,1-2). Читаючи книгу Одкровення, переконуємося, що Господь витре кожну сльозу з очей, у вічності «смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло» (Од 21,4). Звертаймося у щирих молитвах до пресвятої Богородиці, щоб боронила наш народ та наш край від ворогів так, як вона це чинила в попередніх століттях. Хай Божий мир, злагода, спокій, любов та довіра запанує між народами на усій землі!
Достойні сестри і брати,усі ми, благородні й прості люди, любимо різні сенсації. Найчастіше, різних несподіванок очікують журналісти, більшість із них вміло прикрашують певні події, деякі перебільшують, а навіть, спотворюють, подаючи бажані речі за дійсні. Багато із журналістів не мають позиції, хитаються немов морські хвилі, підігрують могутнім цього світу, задивлені у себе та добробут. Це – брак лиця, доброго сумління, взагалі, людської гідності. Хтось розповів, що певній журналістці, представники однієї із партій запропонували зарплату десять тисяч доларів в місяць, щоб вона неправдою прикривала огидні вчинки можновладців. І, погодившись, вона, тиняючись у певному приміщенні з кута в кут, вголос повторяла: «Десять тисяч доларів …». Коли хтось володіє великою терпеливістю та посідає сухість духа, таким вдається спостерігати в російській телевізії за кваліфікованою не правдомовністю та видумками багатьох російських журналістів, що викривлено подають інформацію про сучасні події в Україні. Це – поширюваний цинізм світового масштабу, який диктують російські можновладці, що кохаються в брехні та вводять в оману населення Росії, яке, здогадуємося, зрозуміє ці кпини після певного періоду часу. Багато із нас пережили російську окупацію, впала «імперія зла», розсипалася, наче порох розвіяний вітром, а часи назад не повертаються, як дехто бажає, бо майбутній час зіграє проти обманщиків та циніків. Правда визволяє, а неправда бере людину в полон, чинить її рабом.Вслуховуючись в текст Євангелії, три учні, що були з Ісусом Христом на горі Тавор, стали свідками чогось неймовірного, їх захопила сенсація, а згодом, від побаченого та почутого, повалилися на землю. Учні не один раз бачили Господа, але – сяючого обличчям як сонце та одягнутого в перемінену, немов світло, одежу – про таке їм не снилося й на думку ніколи не приходило. Друзі Христові не могли дивитися на нього, їхні очі не витримували такого сяйва, прийняли стільки світла, скільки можна було видіти тілесним очам. На фоні побаченого, учні, теж змінилися. Учитель Церкви закликає: «… піднімімося думкою на гору, де преобразився Христос; погляньмо на нього виблискуючого, як він засяяв, хоч і тоді він показав нам не все сяйво майбутнього віку…» (св. Ів. Золот., «До впалого Теодора 1» п.11). Лице Ісуса променіло мов сонце, а одежа стала подібна до світла. Господь став світлом! Христос сам переконував народ: «Я – світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві» (Ів 12,46). На гору, в дивний спосіб, прибули два пророки: Мойсей та Ілля. Апостоли бачили їх та духом пізнали, до усього, почутий голос з неба положив їх на землю… І це не журналістські дописування, це – правда, свідками, якої стали три апостоли, учні Христові. Яків та Іван були цим видовищем так захоплені, проникнуті, здивовані, якось духовно злякані, що впали на землю й не знали чи підніматися з неї. Петро запропонував Ісусові Христові розташувати три намети, яких не посідав, бо їхній похід на гору не був приготованим туризмом. Учень Христа збентежився, не знав, що говорить, його мова не підлягала контролю, бо ум був затоплений у зачарованому видінні! На горі, куди піднялися Христос з учнями, відбувалися неземні речі. Гора – символ зустрічі Бога з людиною, на якій Господь чинить позитивну переміну духа людини. На горі Синай Господь розмовляв із Мойсеєм та «дав йому дві таблиці свідоцтва, таблиці кам’яні, записані пальцем-перстом Божим» (Вих 31,18). Гора – могутній знак присутності Бога: «… Господь сходить із Синаю до святині» (Пс 68,18). Ілля-тішбій, перебуваючи на горі, закликáв два рази вогонь з неба, який спалив ворожо наставлених сотників з півсотнею вояків (пор. 2Цар 1,10-12).Ось, два великі пророки з волі Божої прибули на гору, щоб розмовляти зі Спасителем перед його страстями. Учні Христові не записали жодного слова з їхньої розмови, тільки почули голос: «… Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт 17,5). Від цього голосу учні попадали на землю: «Голос Господній – сильний! Голос Господній – величний!» (Пс 29,4). Ісус доторкнувся до учнів, закликаючи їх вставати, бо лежати бездіяльно на землі, навіть, після побаченого на горі, не приносить користі та спасіння. Зійшли згори вниз, щоб служити Богові та людям у щоденному житті. Час чарівного захоплення духом минув, за цю благодать необхідно боротися на землі, щоб у вічності насичуватися розкошами. Християни – борці за вічну радість у небі, яку необхідно здобувати. Її здобувають наші бійці у зоні АТО, падаючи жертвами з любові до ближніх! Ми з вами в інший спосіб боремося за вічне щастя, яке необхідно очікує нас! Святий апостол Іван написав: «Побачив я небо нове і землю нову… І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого» (Од 21,1-2). Читаючи книгу Одкровення, переконуємося, що Господь витре кожну сльозу з очей, у вічності «смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло» (Од 21,4). Звертаймося у щирих молитвах до пресвятої Богородиці, щоб боронила наш народ та наш край від ворогів так, як вона це чинила в попередніх століттях. Хай Божий мир, злагода, спокій, любов та довіра запанує між народами на усій землі!
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
19 серпня 2014 р.Б. Храм Преображення ГНІХ, м. Львів.
About The Author
