Слово Митрополита Львівського в день празнику св. Миколая Чудотворця
Слово Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського в день Святого отця нашого Миколая Чудотворця Архиєпископа Мир Ликійських
Євр. 13,17-21; Лк. 6,17-23.
В історії так діється, що деякі особи, які давно у щасливій вічності, але продовжують постійно жити, як заступники перед Господом, у пам’яті та на устах вірного народу. Говоримо про духовних осіб, про праведних, не згадуємо про народних героїв чи суспільних трударів. Таким улюбленим святителем, великим доброчинцем, близьким й знаним людям, особливо милим для дітей – є святий Миколай чудотворець. Від часу його переходу до вічного життя понад 1600 років, а жива пам'ять про нього та любов до чудотворця не старіють. До святого Миколая моляться, в його честь дають поважні й менші милостині, його благають у різних критичних й звичайних потребах, в його руки поручають хворих, немічних, засуджених, тих, хто на морі, в повітрі, у дорозі та різних небезпеках.
Святий Миколай від молодого віку посідав високий стан чеснот, дбав про їхній зріст та скріплював своє життя в любові до Бога через практичну любов до ближніх. Він не прив’язував свого життя до матеріальних статків, хоч був заможною людиною, однак, використовував свої матеріальні блага як поміч для потребуючих. «Ліпший малий достаток, що в праведника, ніж велике багатство в беззаконних» (Пс. 37,16), – стверджує автор псалмів. Святитель вмів через матеріальну допомогу, «мамоною неправою», придбати друзів не для себе, лише для Господа Бога. Сердечне служіння праведних людей Господові, чинить не тільки їх більш духовними, але слугує наверненням до Бога багатьох тих, за яких вони моляться. А ті, яких торкнулася Божа ласка, розкаюються у своїх гріхах та змінюють спосіб життя на краще.
Миколай, як кожна людина, мав свій шлях життя: став священиком, згодом пішов на пустиню, щоби в постах, неспанні та моліннями служити Богові. Однак, Боже Провидіння повернуло його до міста Мири, де він ревно перебував на молитві та служінні Богові. Цей Божий чоловік у дивний спосіб був вибраний на єпископа, коли такого забракло у місті. Єпископи спільно та гаряче молилися до Господа про вибір нового єпископа, замість того, який відійшов до вічності. Чудне видіння мав після того один із найстарших єпископів: йому було об’явлено, що, хто перший увійде вранці у церкву наступного дня, цей повинен стати єпископом. Першим ввійшов Миколай, його і поставили єпископом міста Мири. Трудно перечислити усі добрі вчинки, особливо, діла милосердя, які вчинив святий Миколай за свого життя. Він рятував народ від голоду, уберіг певних осіб у в’язниці, яким грозила кара смерті від несправедливого засуду, спас від небезпеки загибелі людей в кораблі на морі під час бурі тощо. Праведник допомагав різним ділами милосердя, також коштами тим, хто знаходився в трудному матеріальному становищі.
Святий Миколай прославився різними добрими ділами і після смерті. За його заступництвом перед Богом, він врятував багатьох осіб в трудних обставинах щоденного життя, а ще більше вирятовував від загрози вічної кари. Від Господа навчився великої мудрості, щоб матеріальне добро перетворювати на духовні дари-чесноти, роздаючи його як милостиню для потребуючих. Поступав на зразок перших християн: «Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було» (Ді. 2,45). Це – велика мудрість, коли людина не трясеться за маєтки, не скупа, не грошолюбна, не заздрісна іншим, коли такі більш забезпечені. Часто люди попадають у неспокій, коли їхні сусіди чи знайомі посідають більше майно, коли у знайомих усе вкладається згідно їхніх планів, коли хтось багатіє, а вони відстають у набуванні матеріальних благ. Заздрість не дає їм спокою: «Заздрість і гнів позбавляють віку, а журба завчасно старість приводить» (Сир. 29,24), – твердить Мудрець. Бо заздрість – велика духовна недуга, яка викликає не тільки фізичні хвороби, але здібна швидше довести людину до гробу. Тому мудрі люди були дуже щасливі з того, коли їм чогось бракувало й обходилися без зайвого достатку, розуміли, що воно не приносить ані користі, ані розуму більше не додає. Послухаймо мудрих слів написаних нашим великим філософом, а саме: «Як на мене, то нехай інші дбають про золото, про почесті, про Сарданапалові бенкети, про ниці насолоди… я їм не заздрю, аби я мав лиш духовні багатства й той хліб духовний, і той одяг, без якого не можна увійти у вельми прикрашені чертоги небесного Жениха» (Г. Сковорода «До Кирила [Федора Ляшевецького]» 1761). Такі слова написав український філософ Г. Сковорода, якого «світ не міг зловити». Він не вганявся за почестями та золотом, не шукав слави, не збирав маєтків та не помножував багатства у стодолах і коморах. Радів тим, що посідав, а найбільше цінив духовний одяг, тобто, Божу ласку, яка необхідна до вічного спасіння, для того, щоб стати навіки учасником життя у небі. Цей чоловік глибоко розумів необхідність духовного життя, покаяння та уподібнення свого життя до життя Ісуса Христа. У старозавітній книзі подана така порада: «Головне для життя – вода, хліб і одяг та й хата, щоб було чим прикрити наготу» (Сир. 28,21). Духовне багатство не підлягає зіпсуттю, його не можуть викрасти злодії, його не можна знищити, воно вічне, освячує душі та впроваджує людину до світлого життя з Богом! Доброчесна людина покладає усю свою довіру на Бога, тому необхідно збереже духовне добро. В такої людини злий дух не зможе вирвати духовного багатства. «Гідність людини…, – навчає праведник, – полягає в точному збереженні істинного навчання та в благочестивому житті» (св. Ів. Золот., «Слово про те, хто сам собі не шкодить, тому ніхто не може пошкодити» п.3). Тому дбаймо про духовне добро, про нашу душу через чеснотливе життя, яке полягає на сердечному покаянні, любові до Бога та ближніх! Святий Миколай служить нам великим прикладом та допомогою в прямуванні до вічності – просімо його, щоб отримувати цілюще лікування та просвіщення нашої душі його молитвами. Прибігаймо у наших молитвах до святителя Миколая, як до благотворного слуги таємниць небесних й просімо: «… святителю богомудрий, архієрею же вірний, виблагай нам прощення гріхів у Спаса нашого» (Ірмос Утрені свята п.8).
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
19.12.2012 р. Б. Архикатедральний храм св. Юра, м. Львів
Джерело: www.ugcc.lviv.ua
About The Author
