«Слухати вухами серця». Папа на 56-й Всесвітній день суспільних комунікацій
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Слухання як передумова доброї комунікації лежить в основі послання Папи Франциска на 56-й Всесвітній день суспільних комунікацій, який Церква відзначає в неділю перед П’ятидесятницею і який цього року припадає 29 травня. Документ, згідно зі звичаєм, було оприлюднено в понеділок, 24 січня 2022 р., в день літургійного спомину святого Франциска Сальського. Після минулорічного послання, зосередженого на закликові «піти і побачити», в черговому посланні Святіший Отець просить світ комунікації наново навчитися слухати, що є «вирішальним у граматиці комунікації та передумовою автентичного діалогу».
Прагнення бути вислуханими
Наступник святого Петра констатує, що ми поступово втрачаємо здатність слухати того, хто перед нами, як у щоденному житті, так і під час суспільних дебатів. З іншого боку, слухання розвивається в комунікаційній сфері завдяки подкастам та аудіочатам, підтверджуючи, що «слухання залишається суттєвим елементом у людській комунікації». Покликаючись на слова «одного відомого лікаря, що лікував рани душі», який стверджував, що найбільшою потребою людини є «нескінченне прагнення бути вислуханим», Папа зауважив, що це прагнення часто залишається прихованим, але ставить виклик перед тими, які покликані бути вихователями або, в той чи інший спосіб, беруть участь у комунікації.
Віра зі слухання
Святіший Отець вказує на те, що на сторінках Біблії слухання означає не лише акустичне сприйняття, але «пов’язане зі стосунками діалогу між Богом і людством». Перша заповідь Тори починається словами «Shema’ Israel – Слухай, Ізраїлю», а святий Павло стверджує, що «віра починається зі слухання» (Рм 10,17).
«Ініціатива, в дійсності, належить Богові, Який до нас промовляє, і Якому ми відповідаємо, слухаючи Його; і також це слухання, по суті, походить з Його благодаті, як це трапляться з немовлям, що відповідає на погляд і на голос мами й тата. Між п’ятьма чуттями отим привілейованим у Бога здається саме слух, можливо тому, що є менш інвазійним, більш делікатним ніж бачення, залишаючи людину вільнішою», – пише Папа, додаючи, що слухання «відповідає покірному стилеві Бога», дозволяючи Йому об’являтися як «Той, Який промовляючи, творить людину на Свій образ, а слухаючи, визнає її Своїм співрозмовником».
Вважайте, як слухаєте
Людина, за словами Наступника святого Петра, навпаки, схильна втікати від стосунків та «затуляти вуха». Часто відмова слухати закінчується агресивністю супроти іншого. Отож, з одного боку є Бог, «Який завжди об’являється, безкорисливо комунікуючи Себе», а з іншого – людина, від якої вимагається «прийняти поставу слухання».
«Господь виразно кличе людину до союзу любові, щоби вона могла повністю стати тим, ким вона є: образом і подобою Бога в Його здатності слухати, приймати та давати простір іншому. Слухання, по суті, є виміром любові», – пише Святіший Отець, нагадуючи, що Ісус закликав Своїх учнів перевіряти якість слухання: «Вважайте, як слухаєте», – перестерігав Він після притчі про сіяча, даючи зрозуміти, що не вистачить просто слухати, але потрібно робити це добре. Тож лише «будучи уважними до того, кого слухаємо, що слухаємо та як слухаємо, зможемо зростати в мистецтві комунікації».
Слухати вухами серця
«Всі ми маємо вуха, але дуже часто також і той, хто має досконалий слух, неспроможний вислухати іншого. В дійсності, існує внутрішня глухота, гірша від тієї фізичної», – зазначає далі Папа, підкреслюючи, що «слухання, в дійсності, не стосується лише чуття слуху, але всієї особи», його «справжнім осередком є серце».
«Отож, першим слуханням, яке потрібно наново відкрити, коли шукаємо справжню комунікацію, є слухання себе самих, власних найбільш справжніх потреб, тих, які вписані в нутрі кожної людини. І не можна не розпочати від того, що чинить нас унікальними серед створінь: від прагнення перебувати в стосунках з іншими та з Іншим. Ми не створені, щоби жити як атоми, але – разом», – читаємо в посланні.
Справжнє і несправжнє слухання
Як зазначає Папа Франциск, існує також таке використання слуху, яке є протилежністю слуханню. Мається на увазі «підслуховування». Постійно присутньою, а в епоху соціальних мереж ще більше загостреною, стає спокуса «підслуховувати та шпигувати, маніпулюючи іншими задля власних інтересів». Але комунікацію «доброю і повністю людською» робить слухання того, кого маємо перед собою, до кого підходимо з чесною та довірливою відкритістю.
«Нестача слухання, яку неодноразово відчуваємо в щоденному житті, стає, на жаль, очевидною і в громадському житті, де замість слухати одні одних, часто “вправляються у пустослів’ї”. Це є симптомом того, що більше ніж істину та правду, шукають консенсус; більше ніж на слухання, зважають на аудиторію. Добра комунікація, натомість, не старається вразити публіку ефектною фразою з метою висміяти співрозмовника, але присвячує увагу аргументам іншого та старається збагнути складність дійсності», – пише Святіший Отець, зазначаючи, що сумно спостерігати за тим, як також і в Церкві формуються ідеологізовані об’єднання, в яких слухання «поступається місцем безплідному протистоянню».
Передумова діалогу та доброї журналістики
Наступник святого Петра підкреслює, що у багатьох «діалогах» насправді бракує комунікації: чекаємо, щоб інший закінчив говорити, аби нав’язати свою точку зору. Філософ Абрахам Каплан таку ситуацію називав не «діалогом», а «дуологом», тобто, «монологом у два голоси». Слухання, натомість, є «першим незамінним складником діалогу та доброї комунікації», без здатності вислухати «неможлива добра журналістика».
«Щоб запропонувати ґрунтовну, виважену та повну інформацію, необхідно тривалий час вислуховувати. Щоб розповісти про подію чи описати дійсність в репортажі, важливим є вислухати, також і з готовністю змінити ідею, перемінити власну початкову гіпотезу», – підкреслює Папа, нагадуючи також про важливість слухання різних джерел, що є запевненням вірогідності та серйозності інформації, яка транслюється. В Церкві ж слухання є передумовою мистецтва розпізнавання.
Терпеливість і зчудування
Але навіщо потрібно докладати зусилля для слухання? Шукаючи відповідь на таке запитання, Святіший Отець наводить слова кардинала Аґостіно Казаролі, видатного дипломата Святого Престолу, який говорив про «мучеництво терпеливості», необхідне для слухання у переговорах також і з найважчими співрозмовниками. Але чеснота терпеливості потрібна й у менш важких ситуаціях, як також відкритість на те, щоби правда ставала несподіванкою для нас, бо «лише зчудування уможливлює пізнання».
Слухання в суспільстві
За словами Папи, здатність вислухати є «як ніколи цінною в цей період, поранений тривалою пандемією». Нагромаджена недовіра до «офіційної інформації», причинилася до «інфодемії», в рамках якої дедалі важче вчинити світ інформації «вірогідним і прозорим». «Потрібно наставити вухо та глибинно прислухатися, насамперед, до соціальних злиднів, що зростають через сповільнення або припинення економічної активності», – пише він, нагадуючи також і про складну дійсність вимушеної міграції, про те, що для того, аби здолати упередження до мігрантів, потрібно «спробувати вислухати їхні історії».
Слухати одні одних у Церкві
Свої роздуми Святіший Отець підсумовує також кількома думками про потребу слухання в Церкві. За його словами, слухання є «найціннішим і життєдайним даром», який можемо запропонувати одні одним. Йдучи за думкою богослова Дітріха Бонгеффера, який повчав, що ми повинні «слухати Божим вухом, якщо хочемо промовляти Його словом», Папа наголосив, що першим служінням у сопричасті, яке слід запропонувати іншим, є готовність вислухати їх, бо той, хто не вміє вислухати брата, швидко втратить здатність слухати Бога.
Наступник святого Петра закликав молитися, аби синодальний процес став «великою нагодою для взаємного слухання». Адже сопричастя «не є результатом стратегій і програм, але будується на взаємному слуханні між братами і сестрами».
About The Author
