«Сьогодні на хресті ми бачимо розп’яту Істину», — Глава УГКЦ у Велику п’ятницю

У проповіді на Вечірні з виставленням Плащаниці в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві у Велику п’ятницю, 14 квітня, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав наголосив: розіп’ятий на хресті Спаситель — це розіп’ята Істина. Але Христос, який є Дорогою, Істиною і Життям, — це Воскресіння, яке в нас попереду. Україна сьогодні відбуває свою Голгофу. І нині, у нашу Страсну п’ятницю, ми покликані бачити надію на Воскресіння, на перемогу добра над смертю та злом.

Блаженніший Святослав каже, що вдивляючись у розп’ятого й померлого на хресті Спасителя, сьогодні, у Страсну п’ятницю, ми повинні не боятися побачити правду про себе, тому що розіп’ятий на хресті гріха Христос є дзеркалом для кожного з нас: «У цей скорботний глибокий день наша мати-Церква взяла нас, своїх дітей, за руку і привела на Голгофу. Привела, щоб показати нам зневаженого, збичованого, обпльованого, розіп’ятого й померлого на хресті Спасителя. Хтось може сказати: як можна на таке дивитися? Хочеться відвести очі, можливо, не бачити тої жорстокості, тої крови. Але наша мати-Церква саме сьогодні просить нас не відводити очей, а щораз пильніше вглядатися в обличчя нашого розп’ятого і померлого Спасителя.

Ми нині покликані побачити правду, — правду про людину в обличчі розіп’ятого й померлого Христа. Бо розп’яття і смерть Христа — це не тільки про Нього, це — правда про нас. Коли Христос помер на хресті, впали всі маски. Була демаскована трагедія, можливо найглибша і найбільша, яка сталася з людиною. Сьогодні в обличчі скатованого Спасителя ми бачимо спотворену красу нашого з вами обличчя — спотворену гріхом, насиллям людини над людиною. Сьогодні на хресті ми бачимо розп’яту Істину. Коли людина зневажає правду, розпинає Істину, тоді все стає несправедливим у її житті. Немає ні справедливого суду, ані навіть можливості чітко розрізнити добро і зло».

Проте, як зазначив Блаженніший Святослав, у розп’ятті, крім страждання і смерті, ми покликані бачити й воскресіння Христа, який є Дорогою, Істиною і Життям, відкривати джерело безсмертя, яке Спаситель утвердив своєю земною смертю: «Каже пророк: „Дивитимуться на Того, кого прокололи“. Чому він так акцентує на тому, щоб поглянути на той момент проколення? Ми знаємо, що для того, щоби впевнитися, що Христос помер, сотник копієм проколов бік Христа, і з нього виплила кров та вода. Він, можливо, не розумів, що робить. Він відкрив, розкрив джерело. Святий Іван Злотоустий каже, що та вода, яка виплила, — це вода Хрещення, а та кров — Таїнство Євхаристії. Тобто вмираючи на хресті, Христос оживотворив усіх тих, які засуджені на смерть. Він відкрив вихід для тих, хто потрапили у безвихідь. Тому на хресті ми бачимо Спасителя, який сам про себе сказав: „Я є Дорога, Істина і Життя“. Серед смерті відкрити дивне джерело безсмертя, тому Його смерть ми називаємо животворящою. До країни мертвих прийшов Життєдавець, щоби спали кайдани гріха і смерті. До тих, хто опинився у безвиході, прийшов Той, хто каже: „Ось Я — Дорога. Ходи зі Мною. Я поведу тебе у життя“. Тому Великодна п’ятниця, момент смерті Ісуса на хресті, став поворотним моментом в історії смертних, яким відкрилася дорога до життя: від смерті до воскресіння».

Блаженніший Святослав розповів, що сьогоднішня євангельська подія віддзеркалює особливо глибоку правду про сучасну Україну: «Сьогодні, вглядаючись у розп’ятого Христа, ми бачимо розп’яту Україну. Ми бачимо, що нині ми, як народ, як держава, переживаємо момент Голгофи, момент Великодної п’ятниці нашого народу. Але пророк нам каже: „Погляньте на Того, кого прокололи“. Бо сьогодні там, на хресті, для нас, засудженого на смерть народу, відкривається Дорога, Істина й Життя, джерело нашої стійкості, здатності витримати, залишитися людиною в нелюдських обставинах. Сьогодні з проколотого боку Христа до нас, дорогі брати і сестри українці, випливає джерело вічного життя».

Блаженніший пригадав часи підпілля УГКЦ, коли Святі Таїнства, які таємно уділяли священники, були джерелом виживання для народу, у якого тоді, як і тепер, намагалися забрати все.

«Багато з вас, можливо, ще пригадують, як у найтемніші радянські часи, у приватних домівках, за зачиненими дверима, наші батьки невтомно хрестили своїх дітей. Бо знали, що Тайна Хрещення робить нас учасниками смерті й воскресіння Христа. Вони там вливали в нас життя вічне — у Таїнствах підпільної, скатованої, засудженої на смерть, але істинної Христової Церкви. У всіх наших маленьких спільнотах, навіть у тюрмі, щодня наші священники невтомно служили Божественну Літургію і годували Євхаристією свій народ. Хтось може сказати: „Як можна не у величавому храмі, а у казематі, у тюрмі служити Божественну Літургію?“. Я теж запитав в одного священника, який це пережив. Він зняв свої окуляри і сказав: „Ось. Це була і чаша, і дискос. Без Євхаристії ми би не вижили“».

«Сьогодні, у цю Великодню п’ятницю, ми бачимо, що в історії українського народу страждання і смерть ніколи не матимуть кінцевого слова. Великодна п’ятниця не є вічною. Вічним є лише Христове триденне воскресіння. І тому смерть Христа на хресті, наші страждання справді стають поворотним моментом в історії нашого народу. Коли ми поклали Христа до гробу, Його бездиханне тіло, почався момент очікування Воскресіння. Вийдімо сьогодні з храму, подивімося на нашу Батьківщину, на наші зруйновані міста та села, на зранених людей із надією на воскресіння. Давайте будемо очікувати, молитися, навіть вмирати за те, щоб до цієї днини — світлого воскресіння України — Спаситель допровадив усіх нас. Вдивляймося в Його рани, і побачимо джерело життя, стійкості й надію на воскресіння», — закликав Глава УГКЦ.