Сьогоднішня Літургія в особливий спосіб єднає Церкву земну і Церкву небесну, – владика Тарас Сеньків

1 листопада 2017 року, Преосвященний владика Тарас (Сеньків), Єпарх Стрийський очолив заупокійні богослужіння в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у м. Стрию. Єпископ разом з духовенством деканату м. Стрий відслужив Архиєрейську Божественну Літургію і парастас за душі померлих з родин вірних Стрийської єпархії та тих, що загинули, віддавши своє життя за волю України. Звертаючись до присутніх з проповіддю, Архиєрей зазначив: “Сьогоднішня Літургія в особливий спосіб єднає Церкву земну і Церкву небесну, бо сьогодні складається жертва великої любові Церкви подорожуючої в цьому світі за наших померлих братів і сестер, рідних і близьких, усіх померлих членів нашої єпархіальної спільноти, яких Бог покликав до неба і котрі творять Церкву небесну, що терпить, очищується і Церкву святих”.

Продовжуючи, єпископ наголосив, що цей зв’язок любові, котрий є сильніший ніж час і простір ніколи не перерветься і має особливу характеристику: “Один святий сказав, що в небі ніколи не буде абсолютного щастя і радості, котру проживають душі прославлені у вічності перед лицем Божим, доки на землі буде бодай одна людина, котра терпить. Це твердження походить із самої суті любові, яка солідаризується, дарується і в цім даруванні живе. Сьогодні ми приносимо жертви за наших покійних, які можливо терплять з огляду на наші гріхи, ми приносимо жертву любові як задоситьучинення і винагороду за провини недостатку любові тих, що відійшли у вічність, але і нашого недостатку любові, жертву за наш егоїзм, самолюбство, нечесніть. Тому, цю жертву, яку складаємо, ми можливо, потребуємо більше, ніж ті, за кого молимося, бо ми потребуємо бути ініціаторами повного щастя і радості, які сьогодні є недосяжні через те, що є хтось, хто терпить. Ми своєю жертвою любові загладжуємо несправедливості спричинені гріхом”.

Завершуючи проповідь, владика Тарас закликав: “Поєднаймося разом з тими, хто жертвував на цю Літургію свою жертву любові, крихту свого життя, об’єднаймося велику жертву задоситьучинення і винагородження Божій доброті за недостаток нашої любові до Бога і до ближніх, щоб ми стали жертвою прослави Бога, у якій людина і на землі і у вічності знаходить своє остаточне пристановище і повноту радості та щастя. Будьмо жертвою, котра сьогодні приноситься, але має тривати ціле наше життя як жертва правди і справедливості, любові і милосердя, щоб у цій жертві, котру приносимо сьогодні як жертву Євхаристійну, почалася зміна нашого особистого життя. Щоб на цьому світі було менше терпіння і несправедливості, і щоб у тому світі, де торжествуюча і терпляча Церква готує нам місце, було більше радості оглядання Божого лиця”.