Спосіб молитви: як це – молитися безперестанку?

Дорогі в Христі брати і сестри, наші слухачі!

У попередніх роздумах йшлося про зміст нашої молитви. Ми говорили, що учителем молитви є Святий Дух, який нас вчить, про що треба говорити з Господом Богом у молитві. Сьогодні я хотів би розпочати з вами наступний цикл роздумів – про спосіб молитви, про те, як потрібно молитися.

Молитися безперестанку

Святий апостол Павло закликає християн молитися безперестанно (1 Сол. 5, 17). Апостол народів говорить, що молитва – це не лише якийсь окремий акт чи момент нашого щоденного життя. Йдеться про те, що молитва має бути всім тим, чим ми живемо, про що думаємо і про що піклуємося. Східнохристиянська духовність говорить про молитву як про стан людського серця і душі.

Молитися розумом, серцем, словами та вчинками

Очевидно, що в нашому житті ми робимо багато різних діл та вчинків. Очевидним є і те, що молитва має свій ритм і час. Ми молимося розумом, тобто свідомістю і увагою. Молимося серцем, тобто своєю внутрішньою святинею. Молимося словами, тобто словесною молитвою. Подібно ми молимося також нашими ділами і вчинками. Вони вказують на те, що і наша праця не тільки може, а й повинна бути молитвою.

Праця як молитва

Коли і в який момент наша праця стає молитвою? Передусім тоді, коли, працюючи, ми звертаємося до Господа Бога. Тобто тоді, коли ми працюємо і зміст цієї праці наперед собі закладаємо як спосіб спілкування, прослави Господа Бога. Наша праця може бути молитвою тільки тоді, коли ми її жертвуємо в ім’я когось чи в ім’я чогось, тому що праця – це наше зусилля.

Праця як вияв любові та піклування про іншого

Праця може бути виявом нашої любові та піклування про іншу особу. Доречно навести приклад наших предків, які завжди розуміли, що для того аби праця стала молитвою, потрібно насамперед згадати про Господа Бога і подякувати Йому за те, що ми маємо силу і можливість виконувати роботу. Тож аби преобразити нашу працю в молитву, слід перед її початком вкласти в неї цей вічний, надприродний зміст, щоб цією працею принести користь іншим. Роблячи так, ми починаємо розуміти, що через плоди нашої праці ми готові послужити іншим людям та зробити їм добро. Тому на початку праці потрібно насамперед закласти в неї зміст любові. Це дозволить побачити, що ми гаряче прагнемо виявити свою любов до Бога і до свого ближнього. Подібне слід робити також і в кінці кожної роботи – завершити її молитвою.

Отже, ми починаємо нашу працю з молитви, працюємо молячись і закінчуємо роботу молитвою, зверненням до Бога з подякою за те, що ми змогли цю працю завершити та довести до тієї мети, про яку в Нього просили. Тому наша праця не тільки може бути молитвою, а й повинна нею стати. Бо, коли наш ум скерований своєю увагою до Господа Бога, навіть працюючи, ми здатні про Нього пам’ятати.

Праця завжди супроводжувалася співом

Прадавній звичай праці, яку звали і звуть молитвою, велів нам не лише пам’ятати про Господа Бога, а й до Нього постійно звертатися. Наприклад, у нашому народі праця часто супроводжувалася співом. Це робили не тільки для розваги, адже наші піснеспіви мають духовно-релігійний характер. Святий апостол Павло заохочував під час праці «проказувати між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні» (Еф. 5, 19). Отож наша праця, часом навіть тяжка чи підневільна, може бути наповнена Божим Словом.

Праця як внутрішня переміна особи

Праця може і повинна стати моментом внутрішньої переміни особи. Часто ми так шукаємо зміст у роботі, яку виконуємо. Найгірше для сучасної людини, коли вона втрачає зміст, значення, сенс свого страждання, своєї праці, тої чи іншої професійної активності. Часто мене запитують: для чого це все? Таке запитання виникає тоді, коли люди не бачать близьких та очікуваних результатів своєї досить важкої, а часом і гіркої праці.

Тому я закликаю всіх вас, щоб ви скеровували молитовний стан свого серця і своєї душі у щоденну роботу і перетворювали її на молитву. Тоді зможемо побачити, що все довкола вас стане інакшим, тому що, працюючи з молитвою і перетворюючи працю на молитву, ми даємо простір і можливість діяти Богові, який у Святому Дусі присутній у нашій людській активності та діяльності. Тож нехай у всьому, що ми робимо, буде прославлений наш Господь Бог, який дбає про нас і хоче, щоб людська праця, людське серце, людська душа завжди приносили добрі плоди, які залишаться на життя вічне. Амінь.

+ Святослав