св. Єлизавета Португальська – захисниця від небезпеки війни
У 12 років Єлизавету видали заміж за майбутнього короля Португалії Дініша з Бургундської династії. Вони мали двох дітей, старшу дочку й сина, який і правив після батька, проте їхню сім’ю складно назвати щасливою. Дініш був гульвісою, багато часу віддавав гучним забавам і полюванням. Єлизавета ж виховувала дітей – не лише власних, а й позашлюбних. Вона брала активну участь у політичному житті королівства, була одною з португальських радних під час підписання Альканісеського договору (1297).
Чимало зі своїх статків віддавала на справи милосердя, підтримувала церкви й монастирі, створювала притулки для дітей і хворих, віддавалася молитві. Заслужила титул «Ангел миру» тим, що не раз примиряла домашніх і так запобігала війні. Їй вдалося зупинити війну між чоловіком і зятем, Фердинандом IV, королем Кастилії, кілька разів утримати сина від боротьби проти батька, а наприкінці життя – примирити сина з онуком. Через різні інтриги двору була оскаржена в перелюбі, але згодом виправдана. Також її ненадовго ув’язнив її чоловік через підозру у змові.
По смерті Дініша (1325 рік) Єлизавета вступила в Третій францисканський орден, відбула прощу до Сантьяґо-де-Компостелла й цілковито присвятила себе піклуванню про старих і хворих людей. Заснувала багато монастирів, а наприкінці життя пішла в один із них – до кларисок у Коїмбрі. Їй довелося з монастиря керувати статками, тож чернечі обіти склала лише на смертному ложі. Померла в Ештремошському монастирі 1336 року. Хоча її культ розпочався одразу, канонізована була 1625 року. Коли відкрили гріб, її тіло виявилося нетлінним.
Зображають святу в царських шатах або у вбранні клариски. Атрибути – глечик із вином або посудина з водою (за легендою, перетворила воду на вино), корона, троянди, книга.
Покровителька Португалії й Сарагоси, захисниця від небезпеки війни.
About The Author
