Свідчення повинно бути радісним. Зустріч Папи Франциска з корейським чернецтвом

Не затримувати для себе цінний дар, яким є богопосвячене життя, але ділитися ним, несучи Христа у кожну закутину своєї батьківщини закликав Папа Франциск корейське чернецтво. Зустріч відбулася у суботу, 16 серпня 2014 р., в харитативному комплексі в Коттоне. На початку він зазначив, що хоч молитва і є тим, що за будь-яких умов не можна занедбувати, «але сьогодні молитимемось індивідуально», – сказав він, пояснивши, що задля погодних умов мусить швидше відлетіти до Сеулу, а тому замість вечірні запросив присутніх проказати разом з ним молитву до Богородиці, після чого виголосив приготовану промову.

«Велика різноманітність харизм та форм апостольської діяльності, представлена вами, чудесним способом збагачує життя Церкви в Кореї і поза нею», – зазначив Святіший Отець, склавши подяку усім присутнім, та всім, кого вони представляли.

Коментуючи слова псалма із вечірні: «Тіло моє і моє серце знемагають; Бог – скеля мого серця і повіки моя частка», якими псалмоспівець «виражає радісне уповання на Бога», Наступник святого Петра зауважив, що вони «спонукають нас замислитися над нашим життям». «Знаємо, – сказав він, звертаючись до богопосвячених осіб, – що навіть якщо радість і не виражається однаково у всіх хвилинах життя, особливо, під час великих труднощів, вона завжди залишається принаймні як промінчик світла, що випливає із особистої впевненості у тому, що хтось нас безмежно любить. Непохитна впевненість у тому, що Бог вас любить, є центром вашого покликання: бути для інших наочним знаком присутності Божого Царства, передсмаком вічної небесної радості».

Папа наголосив, що лише тоді зможемо «привернути чоловіків та жінок до Христа», якщо «наше свідчення буде радісним». А згадана радість – це дар, «який живиться життям молитви, призадумою над Божим словом, відправою Святих Тайн та життям у спільноті». «Коли цього забракне, – додав він, – виходять на яв слабкості й труднощі, які можуть притемнити ту радість, яку ми так близько пізнали на початку нашого шляху».

Святіший Отець зазначив, що все, чим богопосвячені особи є і все, що вони роблять, повинно формуватися «досвідом Божого милосердя, підкріпленим молитвою та спільнотою». Далі він присвятив кілька слів обітам, які є основою монашого життя: «Ваша чистота, убогість та послух стануть радісним свідчення Божої любові настільки, наскільки ви міцно стоятимете на скелі Божого милосердя. Воно є скелею. Це особливим чином здійснюється в тому, що стосується чернечого послуху. Зрілий та великодушний послух вимагає того, щоб через молитву єднатися з Христом, Який, взявши на себе форму служіння, навчився слухняності через страждання. І немає іншого шляху: Бог бажає наших сердець у повноті».

«Живий досвід турботливого Божого милосердя, – вів далі Папа, – підтримує також прагнення осягнути оту досконалу любов, яка випливає із чистоти серця. Чистота виражає ваше виключне дарування себе любові Бога, Який є скелею наших сердець». Святіший Отець зауважив, що добре відомо, скільки старань це вимагає, що спокуси з цієї сфери «вимагають смиренного ввірення себе Богові, чуйності та витривалості», а також «відкритості серця перед мудрим співбратом чи співсестрою».

А євангельска рада убогості, за словами Наступника святого Петра, «дає змогу розпізнати Боже милосердя не лише, як джерело сили, але також – як скарб», адже, хоч це і звучить суперечливо, «бути убогими означає віднайти скарб». Папа закликав богопосвячених осіб уникати всього того, що може внести розпорошення у їхні душі або викликати збентеження чи згіршення ближніх, адже лицемірство «ранить душі вірних та завдає шкоди Церкві».

«Дорогі браття й сестри, – підсумував Святіший Отець, – з великим смиренням робіть все, що можете, аби показати, що богопосвячене життя є цінним даром для Церкви і для світу. Не затримуйте його лише для себе, але діліться ним, несучи Христа у кожну закутину цієї дорогої серцю країни».