Свідчення жертви насилля, яким Папа ділиться зі священиками

Папа Франциск отримав листа зі свідченням особи, що в дитинстві постраждала від зловживань з боку священика. Зворушений прочитаним, він доручив кардиналові Шонові О’Меллі ознайомити з його змістом священиків і семінаристів.

«Мене звати …, протягом років я зазнавала кривди від священика, якого мусила називати “братиком”, бувши його “сестричкою”». Цими словами розпочинається лист, написаний італійською мовою, якого отримала Папська Комісія Захисту Неповнолітніх від особи, що в дитинстві стала жертвою сексуального зловживання.

Голос всіх зранених

Свідчення потрапило до рук Папи Франциска. Прочитавши цього листа, він вирішив, що з ним повинні ознайомитися всі священики та семінаристи, як попередження про жахіття, з яким Церква повинна боротися всіма силами, а тому він доручив кардиналові Шонові О’Меллі, який очолює згадану комісію, оприлюднити це свідчення.

«Ділячись цим свідченням, наданим постраждалою, ім’я якої усунене з метою захисту приватності, Святіший Отець хоче ввібрати голос усіх поранених людей і показати всім священикам, які проповідують Євангеліє, дорогу, що веде до автентичного служіння Богові для добра всіх беззахисних», – пише кардинал О’Меллі у вступі до публікації.

Біль, через те, що поранена мати-Церква

«Я тут також від імені інших жертв… дітей, які були глибоко поранені, в яких було вкрадене дитинство», – пише авторка, зазначаючи, що серця цих дітей пульсують, але їхні душі «розбиті на дрібні криваві шматки». «Я тут, бо Церква – моя мати, і мені дуже боляче, коли вона поранена, коли вона забруднена», – підкреслює вона, наголошуючи на тому, що особи, які «зазнали цього лицемірства в дитинстві», ніколи не зможуть його забути: можуть пробувати пробачити, пробувати жити повноцінним життям, але «шрами в їхніх душах залишаються, не зникають».

«Я стараюся якось жити далі, відчувати радість, але в дійсності – це неймовірно важка боротьба», – пише авторка, розповідаючи про важкий посттравматичний синдром і його наслідки, як депресія та нічні кошмари. «Я боюся священиків, боюся перебувати поблизу з ними. Останнім часом я не можу ходити на Святу Месу. Мені дуже боляче… Церква, цей священний простір, був моїм другим домом… і він відібрав його в мене. Я дуже хочу почуватися в безпеці в церкві, змогти не боятися, але моє тіло, мої емоції реагують зовсім по-іншому…».

Дар і відповідальність

Звертаючись до священиків, постраждала особа, зокрема, пише: «Бог покликав вас бути Його засобом між людьми. На вас лежить ВЕЛИКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ! Відповідальність, яка є не тягарем, але ДАРОМ! Будь ласка, поводьтеся з ним за прикладом Ісуса… з ПОКОРОЮ та ЛЮБОВ’Ю!».

Авторка закликає на «замітати речі під килим», бо пізніше вони почнуть смердіти та гнити. «Усвідомімо, що приховуючи ці факти, замовчуючи їх, ми ховаємо бруд та стаємо таким чином СПІЛЬНИКАМИ. Якщо хочемо жити в істині, то не можемо заплющувати очі!».

«Прошу вас, усвідомте, що ви отримали величезний дарунок. Дар бути “alter Christus”, бути втіленням Христа в цьому світі. Люди, особливо діти, вбачають у вас не людину, але Христа, Ісуса, Якому безмежно довіряють попри все. Це щось ГРАНДІОЗНЕ та СИЛЬНЕ, але також дуже ТЕНДІТНЕ та ВРАЗЛИВЕ. ПРОШУ ТЕБЕ, БУДЬ ДОБРИМ СВЯЩЕНИКОМ», – закликає авторка листа.