Священним і недоторканним є кожне життя. Папа Франциск зустрівся з італійськими лікарями

Чим відрізняється справжнє, євангельське співчуття від співчуття фальшивого? Думками на цю тему в контексті притаманної Церкві уважності до життя, яке зазнає труднощів, поділився Папа Франциск, зустрічаючись у суботу, 15 листопада 2014 р., з представниками Італійської Асоціації Лікарів Католиків з нагоди 70-річчя її діяльності.

«Не існує сумнівів щодо того, що в наш час задля наукового й технічного поступу значно зросли можливості фізичного зцілення, однак, в деяких аспектах, як здається, зменшилася здатність “заопікуватися” особою, особливо тоді, коли вона є страждаючою, тендітною й незахищеною», – зауважив Святіший Отець, наголошуючи на тому, що «здобутки науки та медицини» можуть настільки прикластися до покращення людського життя, наскільки «не віддалятимуться від етичного коріння цих дисциплін», і саме тому лікарі католики здійснюють свою професію «як загальнолюдську та духовну місію».

За словами Наступника святого Петра, уважність до людського життя, особливо до того, яке зазнає більших труднощів, тобто, до хворих, похилих віком та дітей, «глибоко включена у місію Церкви». І тому вона почувається покликаною брати участь у дискусіях, предметом яких є людське життя, «представляючи власне бачення, що ґрунтується на Євангелію». Адже у багатьох сферах «якість життя, переважно, пов’язана з економічними можливостями, добробутом, красою та можливістю насолоджуватися фізичним життям», забуваючи про інші виміри існування, якими є «стосунковий, духовний та релігійний».

«В дійсності, – вів далі Папа, – у світлі віри та розуму людське життя завжди є священним і завжди – “якісним”. Не існує одного життя, яке би було священнішим за інше: кожне життя є священним! Як також не існує життя, якісно значущішого від іншого лише з огляду на більші засоби, права чи економічні або соціальні можливості». І свідченням того, що кожне життя є священним, недоторканним і любленим, повинні займатися католицькі лікарі, збагачуючи професійні вміння духом віри. «І якщо клятва Гіппократа зобов’язує вас завжди бути служителями життя, то Євангеліє спонукає до чогось більшого: любити його всюди і за будь-яких обставин», – наголосив Святіший Отець.

Далі Глава Католицької Церкви звернув увагу на те, що сьогодні переважаючим способом мислення є «фальшиве співчуття», тобто таке, «яке вважає допомогою спонукати жінку до аборту, актом гідності здійснення – евтаназії, науковим здобутком – “виготовлення” бажаної дитини, як право її мати, аніж прийняти її, як дар, або ж використовувати одні життя як лабораторний матеріал, за допомогою якого, можливо, вдасться рятувати інші». Натомість, євангельське співчуття, це те, «яке супроводжує в хвилини потреби, тобто, співчуття Милосердного Самарянина, який побачив, сповнився співчуттям, підійшов та надав конкретну допомогу».

«Ваша лікарська місія спричиняється до того, що ви щодня маєте контакт з різними формами страждання: заохочую вас брати їх на себе, як “добрі самаряни”, особливою опікою огортаючи похилих віком, немічних та неповносправних», – закликав Святіший Отець членів Італійської Асоціації Лікарів Католиків, визнаючи, що «вірність Євангелію життя, пошана до життя, як до Божого дару, іноді вимагає відважних рішень, які йдуть проти течії», адже живемо у час, коли поширеними стали «експерименти над життям», які часто стають «гріхом супроти Бога Творця».