Священник, якого росіянка облила кислотою в катедрі Нікарагуа у 2018 році, помер

Отець Маріо де Хесус Гевара Калеро, 66 років, духовний керівник Вищої архиєпархіальної семінарії Ла Пурісіма в Нікарагуа, помер у неділю, 12 жовтня, повідомляє CNA з посиланням на архиєпархію Манагуа.

Кардинал Леопольдо Бренес, архиєпископ Манагуа, та священники столиці Нікарагуа «висловлюють співчуття його родині, семінарійній спільноті та парафіянам, яким він роками служив у різних парафіях нашої архиєпархії», йдеться у повідомленні про смерть.

5 грудня 2018 року, коли священник сповідав у катедрі Манагуа, громадянка Росії Еліс Леонідівна Гонн облила його кислотою в обличчя та по тілу. Згодом її заарештували.

Священник потребував різних операцій та лікування, і, за даними газети “Confidencial”, він пробачив жінку, яка на нього напала. Інцидент стався в рік, коли диктатура посилила репресії проти Католицької Церкви в країні.

У серпні 2019 року нікарагуанська диктатура на чолі з президентом Даніелем Ортегою та його дружиною, віце-президенткою Росаріо Мурільйо, звільнила Еліс Гонн, яку пізніше вислали з країни.

«Нехай Господь наш дарує отцю Маріо Геварі вже насолоджуватися святим небом. Я дякую Всемогутньому за його життя та його служіння», – заявила на X дослідниця Марта Патрісія Моліна, авторка звіту «Нікарагуа: переслідувана Церква».

«Людина молитви»

«Мені як єпископу цікаво і радісно відвідувати парафії, і як чудово, коли багато вірних згадують своїх священників», – сказав Бренес 13 жовтня у своїй проповіді на заупокійній літургії, яку він відслужив у парафії Непорочного Зачаття Діви Марії в душпастирській зоні Масая.

«Останніми тижнями я був у трьох чи чотирьох парафіях у Сан-Рафаель-дель-Сур, і ми згадували, як у найскладніших ситуаціях о. Маріо був там, служачи цим спільнотам з повною щедрістю». «У складних ситуаціях, без нарікань, а з відданістю», – продовжив кардинал.

Говорячи про хворобу, від якої священник страждав наприкінці свого життя, кардинал зазначив, що «в ці останні місяці він зміг пройти Голгофу, його недуги були схожі на вулицю, [вимощену] гіркотою, але коли я мав можливість відвідати його в лікарні, а іноді й у семінарії, в кінці він посміхався. І понад усе мене вразило бачити біля його ліжка його Літургію годин і святу вервицю у його руках».