Святіший Отець: віра – це не богословський етикет, а особисті стосунки з Богом

На сторінках Євангелії від Матея знаходимо розповідь про зустріч Ісуса з жінкою-ханаанкою, яка відбулася поза територією Ізраїлю. Вона просить оздоровити доньку, яку мучить злий дух, але Господь не вислуховує її. Вона ж наполягала, так що учні рядять задовольнити її прохання, щоб вона перестала. Ісус же каже, що Його місія призначена для дітей Ізраїля, мовивши: «Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам». Вона ж сказала: «Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів». Тоді Ісус сказав їй: «Жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш!». І видужала її дочка тієї ж миті. «Ми бачимо, що Ісус змінює своє ставлення, і тим, що змушує Його змінитися, є сила віри цієї жінки», – зауважив Святіший Отець, запрошуючи зупинитися на цих двох аспектах: зміна Ісуса та віра жінки.

Зворушитися, щоб змінити свої плани

Щодо першого, то Наступник святого Петра зауважив, що Ісус проповідує серед вибраного народу, а пізніше вже Святий Дух повинен був спонукати Церкву вийти аж до кінців світу. Однак тут, за його словами, ми є свідками, так би мовити, «попереднього перегляду», в якому вже об’являється «універсальність Божого діла». «Цікавою є ця готовність Ісуса: на молитву жінки Він “випереджає плани”, перед її конкретним випадком Він стає ще більш поблажливим і співчутливим», – сказав Папа, підкреслюючи, що Бог є таким: Він є любов’ю, а той, хто любить, «не залишається застиглим у своїх позиціях, але дозволяє себе зрушувати і зворушувати». І ми, якщо хочемо наслідувати Христа, «покликані бути готовими до змін». «Як же корисно у наших стосунках, а також у нашому житті віри, бути слухняними, справді слухати, пройматися співчуттям і добром інших, як Ісус із ханаанкою», – наголосив він.

Конкретність віри

Переходячи до другого аспекту, тобто, віри жінки, яку Ісус похвалив, назвавши її «великою», Папа Франциск зауважив, що для учнів великою здавалася лише її наполегливість. Ісус же бачить віру і хвалить її. «Якщо замислитися, – сказав проповідник, – то ця іноземка, напевно, мало що знала про закони і релігійні заповіді Ізраїлю, якщо взагалі щось знала. У чому ж тоді полягає її віра? Жінка сповнена не концепцій, а фактів: ханаанка підходить, припадає, наполягає, веде небагатослівний діалог з Ісусом, долає всі перешкоди, лише щоб промовляти до Нього. Ось конкретність віри, яка не є релігійною етикеткою, а особистими стосунками з Господом. Як же часто піддаються спокусі плутати віру з етикеткою… Віра жінки побудована не на богословському етикеті, а на наполегливості, – вона стукає у двері, стукає, стукає… – не на словах, а на молитві».

Підсумовуючи, Святіший Отець заохотив слухачів замислитися над тим, чи й ми, подібно до Ісуса, спроможні поміняти свої задуми, виявляючи зрозуміння та зворушуючись, а чи залишаємося закам’янілими на своїх позиціях. Якою є наша віра: чи зупиняється лише на поняттях і словах, а чи дійсно переживаємо її в молитві та учинках? Чи вміємо вести діалог з Господом, а чи вдовольняємося проказуванням завчених формулювань? «Нехай же Богородиця зробить нас готовими для добра та конкретними у вірі», – побажав Папа.