«Святий Миколай живе в кожному із нас…» – владика Венедикт

19 грудня Церква святкує свято, на яке найбільше чекають наймолодші християни. Адже цього дня святий Миколай приносить дітям подарунки за їхній послух та молитви протягом року.

Про святого Миколая і про традицію дарувати подарунки цього дня розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Владико, ким був святий Миколай під час свого земного життя? Чим він відзначився?

Святий Миколай – дуже близький нашому народу. Однак він жив дуже далеко історично і географічно, майже століття тому. Народився в Азії і був єпископом м. Мири, брав участь у I Вселенському Соборі . Батьки його, Феофан і Нонна, були дуже побожними. Миколай виростав у християнській атмосфері від свого народження. Уже з дитинства в ньому зауважували гідну подиву християнську позицію. Саме ця родинна атмосфера дала йому вирости тим, ким він потім став.

Чому святого Миколая ще називають чудотворцем?

В історії ми знаходимо багато чудес, здійснених за його посередництвом. Після Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці Миколай є найбільш шанованим і знаним, особливо в нашому народі. Його чудотворність дала йому образ, яким мав би бути християнин. Кожен із нас живе, як може. Ми стаємо й падаємо, ходимо до Сповіді, молимося і бачимо недосконалість нашого християнського життя. В образі цього святого ми маємо приклад християнина, який живе згідно із Заповідями Божими та Євангелієм. Ті чудеса, що ставалися в його житті, – було частиною його буття. Прославлення його як чудотворця показує нам, що ми можемо робити чудеса.

Що відомо про останні дні його життя? Де зберігаються його мощі?

Його поховали в Мирах. Однак у XI столітті ті землі були завойовані мусульманами. Його культ поширився не лише серед східних християн, а й на Заході. Жителі м. Барі, що на узбережжі Адріатичного моря, боялися, щоб мощі святого не були збезчещені. Тому 1057 року його мощі перенесли до Барі, де вони знаходяться і тепер. Щороку ці мощі мироточать.

Звідки пішов звичай дарувати цього дня подарунки?

Ця традиція є продовження діл святого Миколая. Як відомо з життя святого, неподалік від нього проживав один бідний чоловік. Він мав трьох дочок, але щоб віддати їх заміж, мусив підготувати якийсь посаг. Чоловік молився, щоб Бог йому допоміг у цьому. Миколай дізнався про це. Він (відомо, що його батьки були багаті) три вечори поспіль непомітно підкидав золото цьому чоловікові. Непомітна доброчинність започаткувала таку традицію.

Владико, чи можна за допомогою подарунків стимулювати дітей до послуху та духовного життя?

Діти повинні слухатися батьків. Але і батьки повинні дослухатися до своїх дітей та їхніх потреб. Бо послух – взаємне слухання Бога, який промовляє до дітей через батьків і до батьків через дітей. Найважливішим є християнське виховання. Святий Миколай живе в кожному із нас, бо нам завжди приємно, незалежно від віку, отримувати подарунки. Бо Миколай, який дрімає в нас, відгукується на добро, яке нам роблять. Гадаю, кожен із нас пережив радість, коли комусь із нас зробили добро просто так, безкорисно. Бог прославився у святому Миколаї і Він може прославитися і діяти в кожному з нас.

Святий Миколай опікується ще й воїнами. Тому воїни повинні виступати за правду і боротися за неї. Це не означає, що ми можемо дозволяти відповідати злом на зло. Військові мають молитися до Святого Миколая від свого серця. Цінність молитви полягає в тому, щоб Богові ми висловлювали почуття, які є в нашому серці.

Розмовляла Руслана Ткаченко