Святий Престіл: потрібен новий душпастирський підхід до шлюбу

Ситуація, в якій сьогодні перебувають наші діти, вимагає від нас відкритого проголошення їм правди про подружжя та сім’ю, – сказала в інтерв’ю Famille Chrétienne підсекретар Дикастерії у справах мирян, сім’ї та життя.

Ґабріела Ґамбіно наголосила на необхідності нового душпастирського підходу до шлюбу та сім’ї. Це пов’язано зі змінами, що відбуваються в суспільстві, і негативним впливом на підростаюче покоління. Раніше молодь пізнавала шлюбне та сімейне життя спонтанно та природно у повсякденному житті. Сьогодні це вже не так.

«Наші діти відчувають на собі наслідки секуляризації, культурних та антропологічних криз. Тому потрібна окрема, довготривала підготовка до подружжя, яка починається змалечку», – переконана заступник секретаря профільної структури Апостольської Столиці. Про це пише Vatican News.

Необхідно чітко пояснювати дітям, що таке шлюб, виховувати їх до здорового та збалансованого статевого життя в перспективі шлюбу та відкритості до життя. Завдяки свідченню християнських сімей молоді люди можуть збагнути, що прийняти нове життя в шлюбі – найбільший дар, який вони можуть отримати. Для сучасної молоді це неочевидні речі. Тому душпастирство має приділяти більше уваги вихованню молоді в любові та статевій зрілості, – вважає підсекретар ватиканської дикастерії.

Дружина і мати п’ятьох дітей підтвердила ключову роль святого Івана Павла ІІ. На її думку, у вченні Папи важливо було виводити красу людської сексуальності з самого акту творення, з того, що було на початку і що сам Бог вважав «дуже добрим». Таким чином Іван Павло ІІ розвинув вчення Другого Ватиканського Собору, який звернув увагу на покликання мирян і фактично визнав таїнство шлюбу шляхом до святості.

Ґабріела Ґамбіно зазначила, що нові завдання, які нині постають перед Церквою у сфері супроводу подружніх пар і довготривалої підготовки до таїнства, вимагають серйозних змін у самому душпастирстві та підготовці до священства. У повсякденному житті Церкви потрібна більша співпраця між духовенством і християнським подружжям. З іншого боку, у процесі навчання в семінарії потрібне не лише здобуття теоретичних знань, а й практика у душпастирстві сімей.