Святий Престол: розвиток – це не тільки економічне зростання

Постійний Спостерігач Святого Престолу при структурах ООН в Женеві виступив у рамках 56-ї сесії Ради з прав людини під час інтерактивного діалогу зі Спеціальним доповідачем з питань крайньої бідності та прав людини. Він наголосив, що метою поступу має бути не просто економічне зростання, а викорінення бідності та гарантування всім необхідного добробуту.

 

Розвиток не може обмежуватися виключно економічним зростанням, щоб бути справжнім, він повинен бути всеохоплюючим, сприяючи розвиткові кожної людини та цілої людини. Це ствердження Папи Павла VI з його енцикліки «Поступ народів» (1967 р.) було в центрі уваги доповіді Преосвященного Етторе Балестреро, Постійного Спостерігача Святого Престолу при структурах ООН, в рамках 56-ї звичайної сесії Ради прав людини. В середу, 3 липня 2024 р., він виступив під час під час інтерактивного діалогу зі Спеціальним доповідачем з питань крайньої бідності та прав людини.

Покликаючись на рапорт, тема якого «Викорінення бідності поза економічним зростанням», ватиканський дипломат зазначив, що він ставить під сумнів економічну модель, «засновану виключно на економічному зростанні, збільшенні ВВП та максимізації прибутку», яка відволікає від головного завдання, яким повинно бути «викорінення бідності та добробут для всіх». Як зазначав Папа Франциск в енцикліці «Fratelli tutti», деякі економічні правила виявилися ефективними для зростання, але не для цілісного людського розвитку, бо часто поряд зі зростанням багатства зростає нерівність.

Тож наводячи цілісне бачення поступу, яке понад півстоліття тому запропонував Папа Монтіні, архиєпископ Балестреро підкреслив, що воно охоплює, серед іншого, «право на життя, тілесну недоторканність і гарантії, необхідні для належного розвитку життя, включаючи їжу, одяг, житло, медичну опіку, освіту, відпочинок і, нарешті, необхідні соціальні послуги». Підсумовуючи, ватиканський дипломат запропонував замислитися над тим, яку роль можуть відіграти релігійні організації «не лише у пом’якшенні наслідків крайньої бідності, але й у побудові більш справедливої економіки, в основі якої лежить людська особа та людська гідність».