Свято св. Антонія Падуанського. Що ми знаємо про нього і чого очікуємо?

13 червня Церква Римського обряду вшановує пам’ять святого Антонія Падуанського. У нашому народі є велика набожність до нього як доброго помічника і заступника перед Богом. Щовівторка у костелі св. Антонія у Львові збирається велика кількість людей, щоб за посередництвом святого з Падуї, випросити у Бога потрібні ласки. Про розуміння цього свята нам розповів о. Петро Франків Ордену францисканців, який, власне, провадить ці щовівторкові меси для української громади.

– Отче, розкажіть, будь ласка, про життя св. Антонія Падуанського.

Св. Антоній народився в Португалії (Лісабон), виховувався у родині вірян. Коли йому було 15 років, посвятив своє життя Богові, обравши монаший стан. На цей час це було нормальним й звичайним – вибирати саме такий шлях. Спочатку він був у ордені св. Августина, а згодом перейшов до ордену св. Франциска, тобто Чину братів менших. Там Антоній, як і усі інші брати, виконував звичайні монастирські обов’язки.

Одного разу до монастиря, де він був, мав приїхати один відомий проповідник з Домініканського ордену. Але так склалося, що він не приїхав й брати шукали когось, хто міг би його замінити. Тож вони вибрали Антонія. Коли він почав говорити, захопив своєю проповіддю багатьох людей: не тільки світських, але й духовних. Відтоді його завданням стало власне проповідувати. Антоній стає одним з вчителів, який вчив братів богослов’я, адже доти Чину св. Франциска це не було притаманним. І від цього часу францисканці почали мати великий вплив на університети Європи і світу. З 1230 року місцем перебування св. Антонія стає Падуя. У 1231 році він помирає і через рік папа Пій ІХ проголошує його святим.

– Св. Антонія часто зображають з лілією – символом чистоти й невинності…

Так, у Середньовіччі для людей велике значення мали символи і власне через них люди відкривали собі красу Бога. Саме квіти показували духовний вимір життя з Богом. Антоній зображується з лілією – символом чистоти. І це вказує на чистоту його життя, його проповіді і чистоту усього, що він робив: він був вірним Богові.

Святі, перш за все, є прикладом для нас: як ми маємо жити і чого можемо від них навчитися. Святі хочуть, щоб і ми були чистими перед Богом, власне тому і ми маємо такі символи-нагадування, як лілія чи будь-що інше.

– Часто люди приходять до храму, коли сталася якась біда чи великі труднощі. Деколи можна почути, що св. Антоній швидко допомагає у пошуку загублених речей тощо. Маючи якісь проблеми, людина дуже сподівається на чудо. Що важливо знати, щоб отримати те, про що просимо?

Власне, ще за життя св. Антоній чинив великі чуда. Він був заступником, що опікувався нужденними й тими, хто потребував цього.

Загалом щодо святих ми не маємо бути забобонними. До прикладу, думати, коли щось загублено, то св. Антоній сам по собі має допомогти. Тут є справа віри. Якщо я підходжу з вірою, Бог справді робить великі чудеса. Він діє через святих, адже вони є занурені в Бозі, ніколи не віддаляються від Нього і не закривають Його. Але ми завжди маємо покладатися на Божу волю: якщо Бог хоче, то звісно Він дасть.

Люди люблять чуда. Нам подобаються місця, де відбувається щось незвичайне. Але головне – мати до цього правильний підхід. Адже деколи йдемо до церкви лише для того, щоби доторкнутися до мощей чи ще щось. З багатьох речей, які насправді є знаряддям, що має провадити нас до Бога, ми робимо собі ідола. І це може стати дуже небезпечною зброєю, яка нищить людину. Важливо є пам’ятати, що ці всі речі не є ціллю самою в собі, а тим засобом, за допомогою якого ідемо до Бога. Тож перш за все ми приходимо до храму, щоби зустрітися з Господом, а святі нам допомагають у наших проханнях і можуть випросити у Бога потрібні ласки.

– У чому суть святості?

Святі хотіли якнайкраще виконувати те, що хоче Бог. Тому вони для нас є чудовим прикладом не того, що ми маємо стати такими самими, як вони, бо ж ми ніколи не станемо св. Антонієм чи якимось іншим святим. Ми маємо бути святими – тими, ким ми є: на своїй життєвій дорозі, у своєму покликанні.

– Які ж особливості святкування храмового празника св. Антонія Падуанського?

Празничний день, у цьому разі 13 червня, називаємо відпустом. Зазвичай відпуст асоціюється з якимись торговельними ятками, де можна знайти й придбати різні цікаві речі. Але насправді основний акцент має бути на тому, що відпуст пов’язаний з наукою про чистилище. Відпуст буває або постійний, або частковий – якщо людина не виконає усіх умов відпусту. Власне свята, храмові празники є тими днями, коли можемо отримати відпуст.

У день храмового празника є святковий розпорядок богослужінь. Після урочистої Служби Божої відбувається освячення хліба, лілій тощо. Після цього служимо Молебень до св. Антонія і вшановуємо його мощі. Тож кожен охочий має нагоду прийти сюди, скласти свої молитви, прохання чи подяку за отримані ласки.

Розмовляла Віра Савран