Табір на Вінничині – багатий на Божі ласки

З 24 по 30 червня 2013 р. Б. в с. Очеретня, Погребищенського району Вінницької області, молодь Вінницького деканату мала можливість побувати на молодіжно-підлітковому таборі. Його проводили отці Згромадження Воплоченого Слова, що опікуються парафією Покрова Пресвятої Богородиці у Вінниці та сестри Служебниці Господа та Діви Марії з Матара, Чернечої Родини Воплоченого Слова.

«Віра – ключ до неба» – саме під таким девізом відбувався цьогорічний табір присвячений як року віри, в якому перебуває УГКЦ разом із Вселенською Церквою, так і ювілею 1025-літтю хрещення Русі-України, який відзначатимемо ближчим часом. Та й назви команд також були особливі – «Апостоли», покровителем яких був святи Апостол Андрій Первозванний, «Богоносці» очолювані святими рівноапостольними Володимиром та Ольгою та команда оганізаторів та аніматорів під назвою «Сторожі віри» під опікою святого Йосафата (Кунцевича).

Це справді був час багатий на Божі ласки, радість, гарні емоції, та веселі пригоди.

За короткий тиждень спільного життя, молодь змогла більше пізнати один одного, стати ближчими та здружитися.

Живучи увесь час у великому місті, ночівля в палатках для декого була новинкою, а для когось вже давно звичною річчю, та усі були задоволені таким способом життя. Бо, як правило, коли позбавляєш певного комфорту тіло, вдається створити більший комфорт для душі.

Щоранку, приймаючи Ісуса у Святому Причасті на Службі Божій, дізнаючись про святих, імена яких нам були відомі, та про життя яких ми не знали, слухаючи проповіді та науки отців та сестер, у наше багаття любові до Бога ми щодня підкидали дров.

Окрім молитви нас кожного дня чекали нові цікаві конкурси та вікторини по історії України і Катехизму, спортивні ігри та естафети, квести та багато веселих забав.

Чудовим було також те, що на таборі була не лише молодь з Вінниці, але також з самої Очеретні та з сусідніх сіл, які швидко влилися в нашу дружну компанію та стали її невід’ємною частиною.

Усі наші таборові дні закінчувалися вечірніми молитвами, невеличким концертом, ватрою і піснями біля вогню, після чого стомлені, але задоволені прожитим днем таборовики відправлялись на спочинок.

Маленька сільська церковця, палатки, добрі та щирі люди, молитви, пісні, посмішки, багаття, час проведений разом, – все це створювало якесь особливе відчуття родини, родини, в центрі якої – Христос. Та усі відчуття отримані на таборі, неможливо описати, їх потрібно пережити самому. Тому дякуємо Богові за можливість бути разом та бути з Ним.

Олеся Бат,

учасниця табору