Тор, св. Боніфатій та походження різдвяної ялинки

Коли пересічна людина думає про католицького святого, то навряд чи їй на думку спадає безстрашний чоловік із сокирою чи молотом в руках, який розрубує дуби і навертає язичників. А втім, саме таким чоловіком був святий Боніфатій.

Боніфатій, який народився близько 680 року в Англії, вступив до бенедиктинського монастиря, перш ніж Папа доручив йому євангелізувати сучасну Німеччину, спочатку як священник, а згодом як єпископ.

Під протекцією Чарльза Мартела Боніфацій мандрував усією Німеччиною, зміцнюючи регіони, які вже були знайомі з християнством, і несучи світло Христа тим, де його ще не прийняли, пише ChurchPop.

Боніфатій, «з його невтомною діяльністю, даром організації та адаптивним, дружнім, але твердим характером», досяг великого успіху у своїх подорожах,- сказав Папа Бенедикт XVI у 2009 році.

Так Боніфатія описує (хоча і театралізовано для оповідання) Генрі Ван Дайк у «Першій різдвяній ялинці» (1897):

«Яка це була людина! Красивий і легкий, але прямий, як спис, і міцний, як дубова палиця. Його обличчя було ще молоде; гладка шкіра була бронзовою від вітру й сонця. Його сірі очі, чисті й добрі, спалахували, як вогонь, коли він розповідав про свої пригоди та про злі вчинки фальшивих священників, з якими він боровся».

Близько 723 року Боніфатій подорожував з невеликою групою в регіоні Нижній Гессен. Він знав про громаду язичників поблизу Гейсмара, які посеред зими приносили людські жертви (як правило, дитину) богу-громовержцю Тору біля підніжжя їхнього священного дуба – «Громового Дуба».

Боніфатій, частково за порадою брата-єпископа, хотів знищити Громовий Дуб, щоб не тільки врятувати життя людської жертви, але й показати язичникам, що його не вразить блискавка від рук Тора.

Згідно з оповіданням, Боніфатій і його супутники, підходячи до села напередодні Різдва, прибули до місця жертвопринесення вчасно, щоб перешкодити йому.

Зі своїм єпископським жезлом у руці, Боніфатій підійшов до язичницького натовпу, який оточив підніжжя Громового Дуба, і сказав своїй групі: «Ось Громовий Дуб, і тут хрест Христа розіб’є молот фальшивого бога Тора».

Маленька дитина лежала, покладеною в жертву, а кат високо підняв свій молот. Але під час замаху Боніфатій висунув свій жезл, щоб заблокувати удар, чудесним чином зламавши великий кам’яний молот і врятувавши життя дитини.

Після цього Боніфатій проголосив людям:

«Слухайте, сини лісу! Цієї ночі не проллється кров… Бо це ніч народження Христа, сина Всевишнього, Спасителя людства. Він прекрасніший за Бальдура Прекрасного, величніший за Одіна Мудрого, добріший за Фрейю Добру. Оскільки Він прийшов, жертва закінчилася. Темний, Тор, якого ви марно прикликали, мертвий. Глибоко в тінях Ніффельхайма він загубився назавжди. І тепер у цю Христову ніч ви почнете жити. Це криваве дерево більше не затьмарюватиме вашу землю. В ім’я Господа я знищу його».

Боніфатій узяв неподалік сокиру і, як свідчить легенда, сильно замахнувся на дуб, коли сильний порив вітру здійнявся через ліс і повалив дерево, коріння та все. Він лежав на лісовій землі, розбитий на чотири частини. Хоча пізніше Боніфатій збудував каплицю з дерева, наша історія переносить нас до того, що стояло відразу за руїнами могутнього дерева.

«Апостол Німеччини» продовжував проповідувати враженим німецьким народам, які не вірили, що цього вбивцю Громового Дуба Тор не убив. Боніфатій поглянув позаду дуб, показуючи на маленьку непоказну ялинку, і сказав:

«Це маленьке деревце, молоде дитя лісу, стане вашим святим деревом цієї ночі. Це ліс миру… Це ознака нескінченного життя, бо його листя вічно зелене. Подивіться, як воно вказує вгору, до неба. Нехай воно називається деревом Немовляти-Христа; збирайтеся навколо нього не в дикому лісі, а у своїх домівках; там воно стане прихистком не вчинків крові, а подарунків любові та обрядів доброти».

Тож цієї ночі німці започаткували нову традицію, яка тягнеться до наших днів. Приносячи ялинку в свої домівки, прикрашаючи її свічками та прикрасами та святкуючи народження Спасителя, апостол Німеччини та його паства дали нам те, що ми тепер називаємо різдвяною ялинкою.