Три слова, які можуть змінити життя. «Ісусе, довіряю Тобі!» – найкоротша і найскладніша молитва у світі

Це коротке звернення, що підсумовує всю молитву до Божого Милосердя, є також однією з найвимогливіших молитов. Саме на довірі до Бога та діяльній любові до ближніх ґрунтується послання, яке Ісус передав через святу сестру Фаустину – послання, яке майже століття перетворює серця та веде до джерела благодаті.

Суть набожної прихильності до Божого Милосердя ґрунтується на двох стовпах: довірі до Бога, яка виявляється у виконанні Його волі та довірі Йому, та милосердному ставленні до інших. Ісус хотів, щоб ми не лише молилися до Нього та призивали заслуги Його болісних страждань і смерті, але й плекали в собі євангельську любов до інших. Надаючи конкретні форми побожності до Божого Милосердя, наш Господь супроводив їх конкретними обіцянками. Вони можуть здійснитися і в нашому житті, якщо ми поєднаємо їх з довірою до Бога та милосердям до наших братів і сестер. Під час своєї промови на Горі Блаженств Ісус запевнив: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт. 5, 7).

У променях любові

Цього року виповнюється 95 років відтоді, як Господь Ісус сказав сестрі Фаустині: «Намалюй образ за зразком, який бачиш, з написом: «Ісусе, довіряю Тобі». Я прагну, щоб цей образ вшановували спочатку у вашій каплиці, а потім по всьому світу» (Щоденник 47). Що тоді побачила сестра Ф. Ковальська?

«Увечері, коли я була у своїй келії, я побачила Господа Ісуса, одягненого в білий одяг. Одна рука піднята в благословенні, інша торкалася одягу на грудях. З отвору і одязі на грудях виходили два великі промені, один червоний, інший блідий» (Щоденник 47). Христос пізніше пояснив, що ці промені означають кров і воду: «Блідий промінь означає воду, яка виправдовує душі; червоний промінь означає кров, яка є життям душ — ці два промені вийшли з глибин Мого милосердя, коли Моє вмираюче серце було пробите списом на хресті» (Щоденник 299).

Образ зображує воскреслого Ісуса з ранами на руках і ногах. Його погляд такий самий, як і на хресті.

«Незважаючи на гнів сатани…»

Ісус обіцяв сестрі Фаустині: «Я пропоную людям посудину, з якою вони мають приходити за благодатями до джерела милосердя. Ця посудина — цей образ з написом: «Ісусе, довіряю Тобі»» (Щоденник 327). «Через цей образ Я уділю багато благодатей душам, і тому дозволь кожній душі мати до нього доступ» (Щоденник 570). У квітні 1938 року сестра Ф. Ковальська записала: «Сьогодні я бачила славу Божу, що витікала з цього образу. Багато душ отримають благодаті, хоча й не говорять про них відкрито. Бог отримує славу через нього, а зусилля сатани та злих людей зазнають невдачі та ні до чого не призводять. Незважаючи на злобу сатани, Боже милосердя переможе над усім світом і буде шановане всіма душами» (Щоденник 1789).

Образ Милосердного Ісуса відомий і вшановується сьогодні на кожному континенті. Він приваблює своїм таємничим світлом, любов’ю та ніжністю. Перед цим образом люди переживають навернення, духовне та фізичне зцілення, а також втіху. Це єдиний образ в історії Церкви, намальований на прохання самого Ісуса. У цьому образі кожен елемент промовляє до нас.

Останній засіб порятунку

Не випадково на зворотній стороні маленьких зображень Милосердного Ісуса друкують текст Коронки до Божого Милосердя. Ці дві речі не можна розділяти. Слова цієї молитви Христос продиктував сестрі Фаустині у вересні 1935 року. «Через відмову цієї Коронки мені подобається виконувати все, що [люди] просять у Мене (Щоденник 1541), якщо це відповідає Моїй волі» (Щоденник 1731), – обіцяв Ісус. Він наголосив: «Я захищу кожну душу (…), яка відмовлятиме цю Коронку в годину смерті, як Мою власну славу, або [якщо] інші відмовлятимуть її в присутності вмираючого, тоді [вмираючий] отримає такий самий відпуст. Коли цю Коронку відмовляють у присутності вмираючого, гнів Божий втихає, і незбагненне милосердя огортає душу» (Щоденник 811). Христос запевнив: «Навіть якщо це найзапекліший грішник, якщо він відмовить цю Коронку хоча б раз, він отримає благодать від Мого безмежного милосердя» (Щоденник 687). «Промовляючи цю Коронку, наближаєш людство до Мене» (Щоденник 929), сказав він сестрі Фаустині. Він просив, щоб священники пропонувати цю молитву грішникам як останній засіб порятунку (пор. Щоденник 687).

Хіба не дивно, що люди, часто далекі від Церкви та від дотримання заповідей, з невідомих нам причин моляться Коронку до Божого Милосердя? Іноді це єдина молитва, яку вони практикують. У своїй духовній плутанині, залежностях чи хворобах вони беруть до рук вервицю та повторюють: «…будь милосердним до нас…». Таких свідчень справді безліч, і слід ними радіти.

Відпуст над всіма відпустами

Вже багато років Католицька Церква святкує другу неділю Великодня як Неділю Милосердя. «Я бажаю, щоб перша неділя після Великодня була святом Милосердя» (Щоденник 299). «Я бажаю, щоб свято Милосердя було притулком і прибіжищем для всіх душ, а особливо для бідних грішників. У цей день глибини Мого милосердя відкриті; Я виливаю ціле море благодатей на душі, які наближаються до джерела Мого милосердя. Душа, яка прийде до сповіді і приймає Святе Причастя, отримає повне прощення гріхів і кар за них. У цей день відкриті всі шлюзи Бога, через які течуть благодаті» (Щоденник 699), запевняв Ісус. Якщо ми справді виконаємо умови, встановлені Спасителем, у свято Милосердя можемо отримати, так би мовити, «друге хрещення». Такий відпуст не можна отримати в жодний інший день. Однак, у Неділю Милосердя варто також просити про всі інші блага, які нам потрібні. Це особливий час благодаті. Довіряймо, що отримаємо все, що відповідає Божій волі. А це, безумовно, навернення та спасіння інших. Тож просімо цього дня за тих, хто збився зі шляху, хто відійшов від віри, хто потребує навернення. Довірмо їх Милосердному Ісусу.

Серце на Голгофі

Година Милосердя також є формою набожності до Божого Милосердя. «О третій годині», – сказав Господь Ісус сестрі Фаустині, – «благай про Моє милосердя, особливо для грішників, і, хоча б на короткий момент, занурся в Мої Страсті, особливо в Мвй відхід у момент агонії. Це година великого милосердя для всього світу» (Щоденник 1320).

В цій годині не йдеться про молитву Коронки до Божого Милосердя. Мета цієї години – згадати і вшанувати смерть Господа Ісуса. Це можна зробити, відмовивши Коронку, але також молячись Хресну Дорогу або навіть короткий стрілистий акт молитви, в якому ми дякуємо Ісусу за Його страждання та смерть заради нашого спасіння. Година Милосердя полягає в тому, щоб зупинитися і, хоча б на мить, звернути свої думки та серця до Ісуса, який помирає за наші гріхи. «Навіть на коротку мить», – благав Господь Ісус, – «заглибся в Мої Страсті, особливо в Мій відхід у момент агонії» (Щоденник 1320). В іншому місці Він запевняв нас: «У цю годину випросиш все для себе та для інших» (Щоденник 1572).

Година Милосердя має на меті відірвати нас від повсякденного життя, від сірої реальності дня та привести нас до стражденного Ісуса, до Його Божественного Серця, на Голгофу. Немає потреби практикувати це в церкві, бо не завжди маємо таку можливість. Ми можемо зупинитися біля Ісуса, де б ми не були: на вулиці, вдома, в магазині, на роботі. Немає потреби у пишних словах. Достатньо простого: «Ісусе, дякую Тобі. Ісусе, я люблю Тебе. Ісусе, довіряю Тобі!».

Потреба нашого свідчення

Остання форма відданості Божому Милосердю — це поширення його вшанування. «Душі, які поширюють честь Мого милосердя, Я захищаю протягом усього їхнього життя, як ніжна мати своє немовля, і в годину смерті Я не буду їхнім Суддею, але милосердним Спасителем» (Щоденник 1075), обіцяв Ісус. Він просив сестру Фаустину, а через неї й нас: «Пиши, говори душам про це велике Моє милосердя, бо близько страшний день, день Моєї справедливості» (Щоденник 965). «Не втомлюйся проголошувати Моє милосердя» (Щоденник 1521). «Говори усьому світові про Моє незбагненне милосердя» (Щоденник 699). «Нехай усе людство пізнає Моє незбагненне милосердя. Це знак для кінця часів, після якого настане день справедливості» (Щоденник 848).

Як можемо робити це щодня?

По-перше, виявляючи милосердя до інших. По-друге, через молитву, і по-третє, через свідчення нашого життя. Оскільки ми самі чули про Милосердного Ісуса, молимося Коронку та вшановуємо образ Царя Милосердя, навчаймо цього інших. Говорімо людям, що Бог добрий, що Він хоче нам простити, що Він чекає на нас і притягує нас до Себе через Свого Сина, Ісуса Христа. Ми не можемо не говорити про те, що самі отримали та почули!

«Запиши, дочко Моя, ці слова: До всіх душ, які будуть поклонятися Моєму милосердю та поширювати його шану, заохочуючи інші душі довіряти Моєму милосердю – ці душі не зазнають жаху в годину смерті. Моє милосердя захистить їх у цій останній боротьбі…» (Щоденник, 1540).

Боже милосердя – це для нас спасіння і порятунок, але також виклик. Зробімо все для того, щоб молитва «Ісусе, довіряю Тобі!» стала криком кожної людини.

За матеріалами opoka.pl