Твоя віра є приватною чи громадською?

Це дуже важливе питання. Як кожен з нас відповідає на це питання може визначити майбутнє нашого суспільства і навіть може вплинути на наше власне спасіння . Так , це дуже далекосяжне питання.

Наша віра приходить від Бога через наше хрещення . В Ефесян 4 : 7 ми читаємо: « кожному з нас було дано свою частку благодаті, як Христос нас наділив нею “. Це те, що він пообцяв. Наше хрещення дає нам членство в нашій церкві. Це робить нас праведними перед Богом. Це робить нас українськими католиками і дає нам новий початок. Так що ж це значить бути частиною церкви?

З метою повністю зрозуміти, що відбувається сьогодні з нашими переконаннями і церковним життям , ми повинні повернутися на пару сотень років тому в Європу. У той час були сформовані перші протестантські церкви, хоча і по уявних вагомих причинах. Люди хотіли переорієнтуватися на Христа і особисту відданість християнському життю. Вони підкреслили , що було найважливішим , щоб був наш власний ” приватний ” зв’язок з Богом . Навіть якщо це звучало так дуже добре, це призводить до неминучої зневіри, розколів і конфліктів . Протестантські реформатори в основному казали : Що найголовніше в тому , що ви щирі, що ви живете добрим, моральним життям . Вони також казали , що не має значення яку доктрину ви будете наслідувати або до якої церкви ви належатимете. Вони організували приватні уроки Біблії, які виявилися фундаментальними за своєю природою, вони також позбулися старої моделі церковного керівництва, заохочуючи , щоб кожна конгрегація творила свої закони . Вони закликали до проповідувань, які були дуже особистими і промовляли до серця кожного присутнього.Роблячи все це, що вони принизили значення почуття взаємної відповідальності віруючих один до одного.

Поняття про те, що парафія була частиною більш великої церкви. Для них не тільки спасіння ” приватна ” справа, але і віра і релігія в значній мірі також ” приватні “. Цей рух ” вчення Церкви не має значення , релігія не має значення , членство в церкві не має значення , важливо те , що ви і Бог в хороших відносинах , дістав поширення в Північній Америці , Австралії і по всьому світу . Ви можете сказати , мабуть, що це дуже загальне розуміння того, що означає бути християнином сьогодні. Це не те, що Бог мав на увазі, коли він прийшов у світ і заснував церкви. Перше, що апостол Павло і апостоли після Вознесіння Христа зробили, було те, що вони подорожували по всьому світу і створювали громади або парафії . Християнство – це не приватний шлях до спасіння . Йдеться про про те, що християни співпрацюють разом і, отже, торують шлях до порятунку своїх членів.Ще до того, як Ісус почав своє служіння , Іоанн Хреститель , проповідуючи про Ісуса, казав віруючим , щоб вони ділили одяг, їжу, збирали тільки справедливу заробітну плату. Ісусове суспільне служіння звертало велику увагу на бідних , хворих і безталанних .

Преосвященні Дари, які ми отримуємо від Бога не для приватних духовних потреб, а для загального блага провідних людей до святості і будування ” тіла Христового ” . Істинний християнин не приходить до церкви , щоб ” отримати ” щось з церкви , а церква є місцем , де людина використовує дари, дані їй, щоб працювати разом , плекаючи життя і душі віруючих .Сьогодні пересічний парафіянин не вважає , що він повинен бути вихователем, помічником або цілителем , що наше спасіння залежить від усіх нас бути ” церквою ” в повному розумінні цього слова . Скажімо так, ми є не просто членами церкви , ми є членом керівного персоналу . Ми всі без винятку повинні будувати ” Тіло Христове ” . Наша віра є ” особистою “, але не є ” приватною ” .

владика Петро Стасюк