У гонитві за лайками: як кнопка “лайк” впливає на суспільство

Соцмережі не люблять незгодних: такий висновок зробив італійський публіцист С. Козімі, книгу якого рецензує «L’Osservatore Romano».

«За жменю лайків. Чому соцмережі не люблять незгодних»: так називається нова книга італійського публіциста Сімоне Козімі, який запозичивши назву книги в режисера Серджо Леоне і його знаменитого фільму «За жменю доларів» (1964), розмірковує про деякі тенденції цифрового спілкування, що суперечать, на його думку, самій ідеї демократії.

Лайки стали своєрідним символом нового тисячоліття, і всі ми натискаємо на кнопку схвалення багато разів, рухомі непереборним бажанням висловити власну згоду з будь-яким твердженням. Автор книги намагається зрозуміти динаміку лайків, а зокрема те, звідки береться потреба «насичувати» соцмережі інформацією, фотографіями і відеороликами для того, щоб «заробити» чергову жменю значків схвалення.

Будь-який контент, яким ми ділимося в інтернеті, підпорядковується цій системі голосування з боку інших користувачів: саме вони за допомогою лайка покликані винести судження про спроможність сказаного або ж висловити власну зацікавленість. Згідно з автором книги, йдеться про фальсифіковану систему, що змушує погодитись, про що свідчить і той факт, що більшість соцмереж виключає можливість висловити незгоду за допомогою дислайка. Козімі погоджується з південнокорейським філософом, викладачем Берлінського університету мистецтв Ханом Б’юн-Чулом: він стверджує, що цифрове співтовариство – людський «рій» з його масовими лайками – зводить нанівець діалог, а отже, і будь-яку форму демократії. Відсутність кнопки незгоди веде до того, що ця маса не може згуртовано реагувати на суспільно-політичні виклики нашого часу.

«Ми живемо в диктатурі оптимізму, – пише Козімі, – яка крутиться головним чином довкола одного принципу: тому, в кого є що сказати крім банального піднятого вгору великого пальця, потрібно попрацювати», а рішення залишити внизу коментар, щоб прояснити власну позицію, – це, без сумніву, не настільки привабливо, як просте натискання на лайк. Людський «рій», згідно з висловом Б’юн-Чула, складається з окремих елементів, сукупність яких, на відміну від натовпу колишніх часів, більш не здатний зробити ніякої конкретної дії, щоб що-небудь змінити.

У книзі особливу увагу приділено тонкій межі між, здавалося б, невинним жестом – поставити лайк – і підтримкою різних расистських, фашистських, антисемітських рухів, ідеологій і висловлювань у мережі. Автор намагається відповісти на низку запитань, розслідуючи, яким чином жага лайків може спонукати людей змінити стиль повсякденного життя.