У Хирові вчилися, як шанувати гідність людей «Золотого Віку»
Семінар «Відродження гідності людей Золотого Віку в українському суспільстві» 8 грудня зібрав священиків, учителів християнської етики місцевих шкіл, соціальних працівників Хирівської округи на Старосамбірщині. Упродовж кількох годин спільнота небайдужих людей переймалася далеко не пересічною проблемою нашого сьогодення – як змінити ставлення до осіб старшого віку, створити такі умови, де б наші батьки та матері почували себе захищеними й потрібними, а їх старість не ставала вироком ні для нас, ні для них.
Вела семінар п. д-р Анна-Єва Боднар, керівник Благодійного Фонду «Спільнота Золотого Віку», більше того, пані Анна була не тільки вправним модератором, а й своєрідним джерелом позитивних емоцій, додаючи до глибоких роздумів легкий гумор, світлі картинки з життя. Хоча тема – дуже й дуже не проста, зважаючи на те, що, як йшлося в доповіді одного з науковців, Олега Паски, майже половина українського населення – люди так званого «золотого віку», а суспільство до цього виявилося зовсім не готове. Тому саме цей проект Комісії УГКЦ у справах родини (БФ «Спільнота Золотого Віку»), який започаткувався на Старосамбірщині, можливо, дещо змінить наші стереотипи в ставленні до людей, що є своєрідним «золотим фондом» досвіду, знань, мудрості.
Учасники семінару з великим зацікавленням слухали доповідь доктора богослов’я, канцлера Стрийської єпархії УГКЦ о.Володимира Ждана про християнське вчення про людей «золотого віку, що базується на основі «Листа до Моїх Братів і Сестер людей похилого віку» св. Івана Павла ІІ та «Посланні до недужих» слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. До речі книжечку із Листом та Посланням отримав кожен учасник зібрання як підручник і вказівник для подальшої роботи. Важливо, що в цій трирічній програмі бере участь Церква, бо нині вона, певно, чи не єдина найбільше шанує осіб «золотого віку», маючи за основу приклади життя і діяльності святих старців.
Старший викладач кафедри теоретичної та практичної психології Інституту права та психології НУ «Львівська політехніка» Лариса Малинович, виголошуючи доповіді, повернула кожного слухача до їхнього власного досвіду спілкування, життя із представниками старшого покоління, змусила до роздумів над тим, чи завжди уявлення світу про людей «золотого віку» і цих людей про світ є реальним, чи завжди молоді розуміють психічно-фізіологічні особливості немолодих людей. Цьому варто вчитися, особливо тим, хто безпосередньо працює з людьми «золотого віку», – соціальними працівникам. Цінно також, що на семінарі і в подальшій реалізації проекту присутні вчителі, бо саме їм формувати добре ставлення до людей старшого покоління в нинішніх школярів, ламати стереотипи в суспільній думці. Чи не вперше слухачам відкрилися реалії та виклики сучасного українського суспільства, про які часто й не задумувалися, бо ще не вступили в той вік, про який говорилося на семінарі. І кожен, хто був тут присутній, переконана, понесе посилання до інших: нам треба навчитися шанувати чужу старість, щоб потім хтось пошанував нашу…
Також учасники семінару розбиралися в доволі непростому питанні а саме небезпеками маніпуляції зі сторони деструктивних угрупувань, які можуть підстерегти людей золотого віку. Допомагали учасникам семінару в цьому Олег Паска та Анна Єва Боднар. Начальник управління соціального захисту населення Старосамбірської райдержадміністрації Семен Цебак подякував присутнім за працю. Варто також подякувати Старосамбірській районній раді, яка є партнером проекту, за організаційні заходи.
«Нас не часто кличуть на такі зібрання. І на цю тему взагалі мало хто щось говорить. А подібне варто б проводити в усіх організаціях, бо дуже зараз впала культура взаємовідносин – і в сім’ї, і на роботі, і всюди. Треба вчити людей», – сказала за спільною трапезою соціальна працівниця Марія.
Спеціально для “Католицького Оглядача” Оксана Петрівська, учасниця семінару.
About The Author
