У Польщі розпочався беатифікаційний процес батьків Івана Павла ІІ

7 травня 2020 р. у Вадовицях, Польща, розпочалася єпархіальна фаза беатифікаційного процесу cлуг Божих Емілії та Кароля Войтили, батьків св. Івана Павла ІІ.

Урочисту Літургію в церкві Жертвування Пресвятої Богородиці у Вадовицях, де майбутній Папа прийняв таїнство християнської ініціації, очолив митрополит Краківський Архиєпископ Марек Єдрашевський.

Постулатором процесу став о. прелат Славомир Одер, який завершив процес беатифікації та канонізації Івана Павла ІІ. В інтерв’ю «Vatican News» він сказав, що батьки святого Папи добре відомі в Польщі та багатьох інших країнах, тому перший крок до їхньої майбутньої беатифікації став радісною новиною для багатьох віруючих у всьому світі.

О. Одер нагадав слова Івана Павла ІІ про те, що «святі народжуються у святих». За його словами, сім’я – привілейоване місце, де можуть виникнути коріння святості людини. Саме це могло відбутися в ситуації Папи – він побачив святість вдома, а потім засвідчив її своїми вчинками, – вважає священник.

Говорячи про сучасну епідеміологічну ситуацію у світі, постулатор зазначив, що вона не може зупинити поширення святості. «Ми всі живемо за санітарними нормами, але Святий Дух дме, діє, коли і як хоче, не спиняється, і я думаю, що і в цій атмосфері пригніченості, смутку, викликаній обмеженнями пандемії, такі повідомлення є великою втіхою і надією для багатьох», – сказав він.

У книзі «Дар і таємниця», яку написав Іван Павло II з нагоди 50-річчя своїх священичих свячень, він розповів: «Моя семінарська підготовка до священства була певною мірою заздалегідь визначена. Певним чином до цього привели мої батьки у рідному домі, особливо мій батько, який рано овдовів. Я втратив матір перед Першим Причастям у віці дев’яти років, і тому я її менше пам’ятаю і менше усвідомлюю її внесок у моє релігійне виховання, а він був, безперечно, дуже великим. Після її смерті, а потім і після смерті мого старшого брата ми з батьком залишилися удвох. Я бачив суворе життя батька щодня. За професією він був військовим, а коли овдовів, його життя стало ще більше життям постійної молитви. Часто, прокидаючись вночі, я бачив батька на колінах. Також на колінах завжди бачив його в нашій парафіяльній церкві. Ми ніколи не говорили один з одним про священиче покликання, але цей приклад мого батька був як перша домашня семінарія».