У Римі спогадували 30-ту річницю перепоховання тлінних останків патріарха Йосифа Сліпого

Із цієї нагоди релігійне товариство «Свята Софія» спільно з однойменною католицькою школою, що діє при соборі, організували ряд заходів. Зокрема, протягом цього дня всі бажаючі могли відвідати музей-помешкання патріарха Йосифа, а для дітей недільної школи провели challenge «Будь як Йосиф Сліпий» та майстер-клас зі створення арт-буку про життя Блаженнішого. Музей-помешкання патріарха відвідав і п. Андрій Юраш, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Ватикані.

Кульмінацією події стала спільна молитва на Архиєрейській Божественній Літургії, яку очолив владика Діонісій (Ляхович), апостольський екзарх для українців-католиків візантійського обряду в Італії. З єпископом співслужив о. Марко Семеген, ректор собору, о. Теодозій Грень, протосинкел екзархату, о. Роберт Лисейко, протоархимандрит Чину святого Василія Великого, о. Анібал Солтус, який супроводжував тлінні останки Патріарха із Риму до Львова, о. Дмитро Кудін, віцеректор собору.

 

 

Єпископ під час проповіді зачитав уривок із заповіту Блаженнішого Йосифа: «Поховайте мене в нашому Патріяршому соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння і постануть на волі наша Свята Церква і наш Український Нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську землю і покладіть її у храмі святого Юра у Львові, біля гробниці слуги Божого Андрея. Вмираю і відходжу з цього світу як той, кого він, сл. Б. Митрополит Андрей, Глава нашої Церкви, владою своєю покликав на екзарха великої України. Якщо такою буде воля Божа і бажання Українського Божого люду, складіть мою домовину в підземеллях оновленого собору святої Софії. В підземеллях Київської тюрми мене довгими роками мучили, коли я був живим, в підземельній гробниці оновленого собору Святої Софії Київської спокійно спочив би я, коли буду плоттю померлий!».

«На цю Божественну Літургію ми збиралися знайти відповідні тексти, які проливають світло на річницю, яку ми нині спогадуємо, — продовжив владика Діонісій. — Перш за все, в його заповіті знаходимо цитоване ним самим Євангеліє від Івана про те, як Ісус на Пасхальній вечері перед своїми страстями, залишає Заповідь Божу (Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою)». А інший текст із першого послання апостола Павла до коринтян: «Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!». «Блаженніший був твердим і непохитним, тому його труд у Господі був немарним. Подібно як Ісус Христос залишає заповіт для учнів любити один одного, так само Блаженніший Йосиф залишив нам свій заповіт», — вів далі проповідник. «Цей собор і Український Католицький Університет через його пророче око передбачав „збирати розсіяних сущих“ синів і дочок українського народу. Триває війна, що знову розсіває дітей України по світу, однак ця річниця провіщає, що діти, розсіяні війною, повернуться до своєї Батьківщини, і знайдеться путь, істина й життя для всього українського народу», — підсумував єпископ.

Спомин події продовжився в дещо незвичний спосіб. «Ми прагнули зосередитися на підростаючому поколінні, аби їм донести правду життя патріарха, аби у своїй дитячій пам’яті вони вже розуміли значення цієї постаті як для Церкви, так і українського народу», — додав о. Марко. Відтак хор недільної католицької школи «Cвята Софія» — «Liberton», виконав кілька музичних композицій під проводом художнього керівника п. Василини Ільків.

На завершення всі присутні запалили свічки пам’яті в крипті собору, де тридцять років тому спочивав Ісповідник віри.