У справах зловживань не слід зволікати і сподіватись, що з часом інтерес до них зникне, – о. Цольнер

Щодо питання сексуальних зловживань в Церкві не слід входити в оману, що через рік-два цей скандал притихне і перестане цікавити громадськість. Це – дуже небезпечна ілюзія. Буде, швидше, навпаки, – остерігає о.проф. Ганс Цольнер, ТІ, з Папського григоріанського університету. У Ватикані він – один із головних спеціалістів у справах захисту неповнолітніх.

За словами о. Цольнера, наразі ми перебуваємо на початку певного етапу очищення. В Індії, Польщі чи Африці ці справи щойно зараз стають відомими публічно. Він наголошує, що зацікавлення цією проблемою є і залишиться дуже високим. На його думку, переломним став випадок колишнього кардинала МакКарріка. Тоді стало зрозуміло, що не йдеться про окремі випадки, але про цілу систему.

«Виникає запитання: як це можливо, що так довго і так багато випадків замовчувались; що не було зроблено того, що вимагало канонічне право чи державний закон? Як можливо, що справи так довго замовчували? Такі ситуації викликають слушне занепокоєння держави і громадської думки, і з їх боку постає питання: «Чи ти, Церкво, хочеш дотримуватись державних законів, чи ні? Якщо ви цього не хочете, то ми будемо цього добиватись». Така позиція є також згідна з офіційною позицією Церкви від 2011 року, коли Конгрегація доктрини віри чітко висловила у своєму листі, що представники Церкви повинні дотримуватись законів країни, в якій проживають і повинні активно співпрацювати з владою цієї країни», – зазначив він для Vatican News.

На думку священика, важливим попередженням для Церкви є нещодавній вирок, який отримав кардинал Філіппе Барбарен, котрий перед судом відповідав за те, що не поспішив повідомити про зловживання священика з його єпархії.

Німецький єзуїт додав, що Церква вже має норми, які дозволяють притягати до відповідальності єпископів і настоятелів монаших згромаджень, котрі допустились занедбання у цій сфері. Однак ще слід розробити чіткі інструкції як це право застосувати на практиці.

Він визнав, що рівень гніву та обурення на сьогодні є дуже високим. Однак наголосив, що гнів не є найкращим способом для досягнення поступу. Його слід використовувати в позитивний спосіб, щоб усі члени Церкви взялись до боротьби зі зловживаннями на особистому рівні, дбаючи, перш за все, про відповідну профілактику.