У Ватикані представили документ про економіку та фінанси

Щоб чинити поступ на дорозі «дійсного та цілісного добробуту людини», економічно-фінансова сфера, повинна мати чітку етичну основу та брати до уваги необхідне поєднання між технічними знаннями та загальнолюдською мудрістю. Такою є одна з відправних точок нового документу «Oeconomicae et pecuniariae quaestiones (Економічні та фінансові питання). Деякі зауваження для етичної оцінки певних аспектів актуальної економічно-фінансової системи», представлення якого відбулося у Ватикані 17 травня 2018 року.

Документ є плодом спільної праці двох відомств Римської Курії – Конгрегації Віровчення, як органу, що покликаний підтримувати й захищати все те, що стосується доктрини та моралі, і Дикастерії сприяння цілісному розвиткові людини. Провідники цих відомств, архиєпископ Луїс Франсіско Ладарія Феррер та кардинал Петер Турксон, представили акредитованим журналістам цей документ, що був затверджений Папою Франциском.

Любов до цілісного добра як ключ розвитку

Посилаючись на енцикліку Папи Франциска Laudato si’, документ підкреслює, що «любов до суспільства та праця на користь спільного добра є високою формою любові», що стосується не лише взаємин між індивідами, але й «макростосунків, суспільних, економічних і політичних взаємин». Ключем справжнього розвитку названо «любов до цілісного добра, що є нероздільною з любов’ю до істини».

Щоб сприяти такому розвиткові, ключовим є «етичне розпізнавання». Тому Церква, серед своїх першочергових завдань, вбачає також «з покірною переконаністю нагадати всім деякі чіткі моральні принципи».

Світ досі керується застарілими критеріями

Досліджуючи нещодавню історію світової економіки, автори документу вказують на те, що нещодавня фінансова криза «могла стати нагодою для того, щоб розвинути нову економіку, уважнішу до етичних принципів, та для нового регламентування фінансової діяльності, нейтралізуючи її грабіжницькі й спекулятивні аспекти та належно оцінивши служіння реальній економіці». Зазначається, що не зважаючи на «позитивні зусилля на різних рівнях», забракло належної реакції, яка би привела «до переосмислення тих застарілих критеріїв, які й надалі управляють світом».

Неприйнятним явищем названо наживу, яка полягає у «використанні власної домінуючої позиції, завдаючи несправедливих збитків іншим», або ж збагачення, «завдаючи шкоду чи порушуючи спільний добробут». Такі дії заслуговують на особливе засудження з моральної точки зору, «коли виключне бажання заробітку з боку небагатьох, наприклад, важливих інвестиційних фондів, вдаючись до спекуляцій з метою викликати штучне зменшення вартості цінних державних боргових паперів, не рахується з тим, що може викликати негативний вплив чи погіршення економічної ситуації цілих країн».

Економіка та культура відкинення

В документі звертається увагу на те, що особливу стурбованість викликає поширення також і в економічній сфері того, що Папа Франциск називає «культурою відкинення, немов непотребу». «На карті стоїть автентичний добробут більшості людей нашої планети, яким дедалі більше загрожує бути відсунутими на марґінес, а навіть бути виключеними та викинутими з дійсного поступу й добробуту, в той час, коли меншість визискує та резервує виключно для себе величезні ресурси та багатства, залишаючись байдужою до стану більшості».

Необхідність переосмислення економічних моделей

У контексті, позначеному формами глибокої нерівності, необхідне переосмислення економічних моделей. За словами авторів документу, настав час, аби наново повернутися до того, що є «по-справжньому людяним», «розширити горизонти умів та сердець» для того, аби «чесно» признати все те, що «походить з вимог істини й добра». Адже стає зрозумілим, що егоїзм «примушує всіх платити надто високу ціну». Економіка повинна розглядатися не як засіб панування, але служіння, «гроші повинні служити, а не управляти».

Нові форми економічної дальності

У документі зазначається, що компетентні структури й керівники покликані «опрацювати нові форми економіки й фінансів», здійснення та правила яких «будуть спрямовані на розвиток спільного добра» та «шануватимуть гідність людини». Зокрема, вказується на необхідність етичної призадуми над «тими аспектами фінансового посередництва, функціонування яких, відірвавшись від відповідних антропологічних та моральних основ, не лише породило очевидні зловживання й прояви несправедливості, але й виявилося здатним створювати систематичні кризи світового рівня».

Для переосмислення сьогоднішніх економічно-фінансових систем, як пишуть автори, кожен «може зробити дуже багато, особливо тоді, коли не залишатиметься наодинці». Тож чимало асоціації, які походять з громадянського суспільства, «становлять в цьому сенсі запас суспільного сумління та відповідальності».

Сьогодні, більше, ніж будь-коли, «всі ми покликані чувати, немов сторожа доброго життя, та ставати діячами оновленої суспільної активності, позначаючи свою діяльність шуканням спільного добра та основуючи її на стійких принципах солідарності та субсидіарності».