УГКЦ – 80 років після Псевдособору

Камо грядеши?

«Коли ми говоримо про Церкву, то йдеться про стосунок кожної людини з вічністю, про особистий стосунок із Богом. Навіть сталінська репресивна машина не змогла втрутитися у цей стосунок, бо наш народ і наша Церква винесли віру у своїх серцях». Такі слова сказав Глава нашої Церкви, відкриваючи експозицію, присвячену 80-й річниці псевдособору, що відбувся у Львові 8-10 березня 1946 р..

Серце – це особливе місце/орган, в якому зустрічається небесне й земне, в ньому зберігаємо те, що для нас найцінніше. Тому в ці дні варто подумати: що я сьогодні зберігаю у своєму серці, чим його наповнюю по відношенню до своєї Церкви?.

Ми – Східна Католицька Церква, яка становить частину Вселенської Церкви. Ті, хто вистояв під час совєтської неволі, навіть ціною власного життя, розуміли це і зберігали у своєму серці. Було так просто – стати московським православним і жити спокійно далі. Але відповідь була однозначною: ні. Однак, були й ті, хто сказав московитам «так». Це «так» мало різні підстави, і тільки одному Богові відомо, яка трагедія розігрувалася в їхніх серцях.

Були вірні, що користали зі святих Тайн у римо-католицьких костелах. Але коли було скинуте московське ярмо, ті люди повернулися до своєї Церкви, хоча могло би здаватися, що це «латинське» по стількох десятиліттях повністю заполонило їхні серця. І були ті, хто був основою «катакомбної греко-католицької Церкви» і, незважаючи на небезпеку ув’язнення, заслання, вони старалися молитись «по-своєму».

А що сьогодні діється зі змістом сердець їхніх нащадків?

Сучасний світ у релігійному вимірі заполонили різноманітні спільноти зі своїми лідерами, й одна через другу намагаються доказати, що власне вони є новим правильним релігійним віянням. Це, здебільшого, неопентекостальна (п`ятдесятницька) течія [Фальшиве свідчення про Греко-католицизм. Частина ІІ].

Так складається, що ці «новітні релігійні явища» приходять до нас із т. зв. Заходу. В рамках Нової Євангелізації розвиваються євангелізаційні та харизматичні спільноти. Серед них є ціла низка груп з Віднови у Святому Дусі. Деякі з них мають благословення УГКЦ чи окремого єпископа на свою діяльність. Але є й такі, що проникають до вірних нашої Церкви, видаючи себе за церковні, не маючи на те благословення. Як правило, вони «пропонують людині можливість задовольнити основні потреби: зцілення і здоров’я, прощення, щастя і самореалізацію.

В основі лежить американське т. зв. «Євангеліє успіху» (Prosperity Gospel) або «Євангеліє здоров’я і добробуту» (Health and Wealth Gospel), які проповідують, що здоров’я і матеріальний успіх є виразом Божого благословення. Це небезпечна «реформа» християнства, яка може призвести до його повного викривлення, до зведення християнської релігії до рівня «опіуму для народу»….

Марґіт Екгольт (Margit Eckholt), німецька теологиня з Університету в Оснабрюку, вважає, що для Католицької Церкви феномен п’ятдесятництва є не тільки зовнішнім викликом, але й серйозною загрозою всередині Церкви, оскільки п’ятдесятницький рух починає зсередини глибоко змінювати сучасне обличчя католицизму. Звісно, п’ятдесятництво може бути певною можливістю для католиків і багатьох інших християнських конфесій. Від п’ятдесятників ми можемо навчитися спонтанності, відкритості, місіонерського запалу, бажання передавати слово Боже. Однак потрібна більша доктринальна та пастирська пильність, щоби п’ятдесятництво не призвело до народження єдиної універсальної та синкретичної версії християнства.

У світлі вищесказаного наша Церква стоїть перед лицем серйозного виклику у зв’язку з цим явищем. Це ще більша небезпека, чим та 80-річної давнини, бо там було чітко видно, хто ворог, від кого йде небезпека. А тут важко розібратися, бо часто з першого погляду така група видається церковною….

Звичайно, що наміри оживити церковне життя й посилити ревність вірних УГКЦ – це дуже благе діло, але слід пам’ятати, що церковні документи, які стосуються Східних Католицьких Церков, наголошують на неприпустимості спотворення Східної Церковної Спадщини : «непрямим методом, сприяючи надбанням способів думання, духовності і благочестя, які не узгоджуються з їхньою власною духовною спадщиною, і то всупереч вказівкам, які часто наголошують та чітко стверджують Римські архиєреї з особливим притиском уже в Апостольському листі Orientalium Dignitas Льва XIII».

Отож, діяльність будь-яких молитовних, євангелізаційних і харизматичних груп в УГКЦ має узгоджуватися не лише з догмами християнської віри, але й відповідати автентичній Східній Церковній Спадщині, тобто богослов’ю, літургіці, духовності і канонічним приписам. А що маємо? Бачимо це досконало навіть на таких двох прикладах: «інородна молитва прослави», пояснення Божої краси на вишиваній жіночій суконці, повішеній на іконостасі….

І тут у першу чергу заклик до духовенства і богословів, щоби не захоплювалися «віяннями», але відкривали для себе і для своєї пастви джерело, багатство і глибину власної Церкви.

І на закінчення повторимо запитання: УГКЦ – 80 років після псевдособору, Камо грядеши?. Що сьогодні в нашому серці у відношенні до своєї Церкви, її Традиції та Духовності?.

——-

1. Про це згадувалося у статті «Фальшиве свідчення про Греко-католицизм. Частина ІІ – https://ugcc.ua/data/falshyve-svidchennya-pro-greko-katolytsyzm-ii-chastyna-prysutnist-duhovnyh-osib-v-interneti-8329/
2. Problem pentekostalizacji chrześcijaństwa – bp Andrzej Czaja https://deon.pl/magazyn/problem-pentekostalizacji-chrzescijanstwa,4816
3. Там же
4. Інструкція Конгрегації у справах Східних Церков про застосування літургійних приписів ККСЦ, п. 10

На фото п. Ігор Шедний навчає молоде покоління…з фейсбуку храму Переображення ГНІХ у Львові

Джерело: https://jakir.in.ua/

About The Author