Упокоївся кардинал Зґречча, захисник недоторканості людського життя

Його життя було віддане поглибленню біоетичних питань, а написаний ним підручник з біоетики для вищих навчальних закладів перекладений українською мовою.

Вранці, 5 червня 2019 р., в Римі перестало битися серце кардинала Еліо Зґреччі, вислуженого голови Папської Академії «За життя». Ревний захисник гідності та священного виміру людського життя переставився до вічності напередодні свого 91-річчя.

Життя, присвячене захистові життя

Останній з-поміж шести дітей в селянській сім’ї, Еліо Зґречча народився 6 червня 1928 року поблизу міста Анкони, що на Адріатичному побережжі центральної Італії. Закінчивши семінарію у Фано, 29 червня 1952 року став священиком. Спочатку надавав душпастирську опіку молодіжній гілці Католицької Акції, згодом виконував служіння віце-ректора та ректора різних семінарій, а від 1973 року став капеланом на Факультеті медицини й хірургії в римському осідку Католицького Університету Найсвятішого Серця.

В цьому ж університеті о. Зґречча 1985 року очолив Центр біоетики, а 1992 – Інститут біоетики. Співпрацював у ділянці біоетики з організаціями та інституціями європейського рівня. У 80-х роках був спостерігачем від Святого Престолу при Комітеті етики Ради Європи, а від 1990 по 2006 був членом Італійського національного комітету біоетики.

Наприкінці 1992 року Святий Папа Іван Павло ІІ призначив його Секретарем Папської Ради в справах сім’ї, уділивши в січні наступного року єпископські свячення. У 1996 році єпископ Зґречча став віце-президентом Папської Академії «За життя», яку очолював від 2005 до 2008 року. Папа Венедикт XVI 2010 року надав йому кардинальський титул. За папським призначенням брав участь у синодах, присвячених сім’ї, що відбувалися у Ватикані 2014 та 2015 року.

Внесок у біоетику

Кардинал Еліо Зґречча зробив важливий внесок у роз’яснення деяких пекучих тем у сфері біоетики, таких як донорство органів, стовбурові клітини, спротив сумління, постійний вегетативний стан, тощо. Серед його різних праць не можна не згадати про двотомний «Підручник з біоетики для медиків і біологів», що був перевиданий чотири рази та перекладений різними мовами, між якими також українська.