Усі ми, християни, перейшли через води Хрищення і благодать цього Святого Таїнства знищила наших ворогів: гріх та смерть

«Усі ми, християни, перейшли через води Хрищення і благодать цього Святого Таїнства знищила наших ворогів: гріх та смерть», – ця думка стала однією із провідних під час проповіді Папи Франциска, яку він виголосив у папській базиліці Святого Павла поза мурами в четвер, 25 січня 2018 року, під час екуменічній молитві Вечірні з нагоди закінчення Тижня молінь за єдність християн в урочистість Навернення святого Апостола Павла.

До цих роздумів Святішого Отця спонукав біблійний уривок, де розповідається про Мойсея та його сестру Марію, які співають Господеві пісню подяки за визволення ізраїльського народу з єгипетської неволі. Вибраний Божий народ перейшов через Червоне Море і саме ці води врятували їх від їхніх ворогів, які всі потонули у морі.

Глава Католицької Церкви пригадав, що сам пророк Мойсей, ще будучи немовлям, був врятований завдяки воді, адже після народження його покладено в кошику у води Нілу, де його й знайшла дочка тодішнього фараона. Врятування Мойсея з води стало прообразом спасіння усього вибраного народу завдяки водам Червоного моря.

За словами Вселенського Архиєрея, багато Святих Отців порівнювали перехід вибраного народу через море до Святого Таїнства Хрищення, в якому Господь затоплює наші гріхи. «Набагато більше від Єгипту гріх загрожував вчинити нас невільниками, але сила Божої любові це перемінила», – мовив проповідник, пригадуючи, що в одній із своїх проповідей святий Августин порівнював Червоне Море до крові Ісуса Христа, джерела нашого спасіння.

Адже «всі ми, християни, перейшли через води Хрищення і благодать цього Святого Таїнства знищила наших ворогів: гріх та смерть. Вийшовши з цієї води ми отримали свободу дітей; ми виринули як народ, як спільнота спасенних братів та сестер, як “співгромадяни святих та домашні Божі” (Еф. 2, 19)». Саме Бог Своїм милосердям довершив у нас цю перемогу спасіння, за що ми підносимо до небес пісню подяки.

Ми досвідчуємо Божу ніжність, яка в нашому щоденному житті ласкаво спасає нас від гріха, страху та тривоги. Цей цінний досвід ми повинні берегти у своєму серці та пам’яті, подібно як і Мойсей зберігав свій особистий досвід з Господом, що був пов’язаний також із значно більшою історією – історією спасіння усього народу.

Святіший Отець коротко зупинився також і над словами старозавітної книги Виходу, якими розпочинається пісня подяки Богові за дар визволення з неволі: «Сила і міць моя – Господь, він став мені рятунком» (Вх. 15, 2). Підносять до Господа цю пісню ті, які зрозуміли, що вони не були самотні на березі Червоного моря, але їх оточували брати та сестри, які отримали цю ж саму благодать і які співають ту ж саму пісню вдячності.

Далі Папа перейшов до постаті святого апостола Павла, урочистість навернення якого відзначали цього дня, зазначивши, що в своєму житті Апостол Народів сильно досвідчив Божої благодаті, яка його покликала до того, щоб від переслідувача стати Апостолом Христа. Так сама благодать спонукала його шукати єдності з іншими християнами, спершу в Дамаску, а згодом також і в Єрусалимі (пор. Діяння Ап. 9. 19, 26-27).

Протягом останнього століття християни різних конфесій нарешті зрозуміли, що разом перебувають на березі Червоного Моря. В Святому Таїнстві Хрищення всі ми спасенні й разом підносимо до Господа нашу пісню подяки. Коли кажемо, що визнаємо Хрищення християн, які належать до інших традицій і конфесій, то висловлюємо наше переконання у тому, що також і вони отримали Господнє прощення і що Його благодать діє теж і в них.

«Отож, бажаємо молитися разом, ще більше єднаючи наші голоси», – підкреслив Святіший Отець, додавши, що незважаючи на різні розбіжності між нами, ми належимо до одного Божого народу, що однієї родини братів та сестер, улюблених Божих.

Після визволення з неволі вибраний народ розпочав довгу й виснажливу подорож пустинею, часто збиваючись з вірного шляху, прямуючи до обіцяної землі. Саме на цій дорозі народ черпав з пам’яті про ті великі діла, які Господь довершив у їхньому житті, зокрема, про визволення з єгипетської неволі та з переконання, що Господь прямує разом із Своїм народом.

«Також і християни сьогодення зустрічають на своєму шляху багато труднощів, їх оточують численні духовні пустелі, які висушують надію та радість. На цьому шляху існують також великі небезпеки, які загрожують життю: як же багато сьогодні братів та сестер зазнають переслідувань за ім’я Ісуса. Коли проливається їхня кров, навіть, якщо вони належать до різних конфесій, вони разом стають свідками віри, мучениками, об’єднаними зв’язком благодаті Хрищення», – мовив Папа Франциск, пригадуючи про те, що разом із братами та сестрами інших конфесій, християни-католики долають труднощі та виклики, які сьогодні загрожують, зокрема, людській гідності, чи задля сучасних форм рабства, голоду, бідності, нерівності, тощо.

«Але, подібно, як ізраїльтяни з книги Виходу, також і християни покликані спільно зберігати пам’ять про те, що Бог звершив у них. Оживляючи цю пам’ять, можемо підтримувати одні одних та, озброєні лише Ісусом і лагідною силою Його Євангелія, з відвагою й надією долати кожний виклик», – підсумував Святіший Отець.

А на закінчення Єпископ Риму висловив радість з приводу можливості спільно з представниками інших християнських конфесій співати Богові пісню подяки. Після чого Папа окремо подякував усім представникам за участь у цій екуменічній молитві і мовив: «Разом ми висловили нашу вдячність Богові за те, що Він звершив у нашому житті та в наших спільнотах. Представмо сьогодні наші потреби та потреби світу, з надією на те, що Він, у Своїй вірній любові, і далі буде спасати та супроводжувати Свій паломничаючий народ».