Успіння Пресвятої Богородиці
28 серпня наша церква відзначає останнє велике свято церковного року – Успіння Пресвятої Богородиці.
Церковний рік не тільки багатий иа різні Богородичні свята, він також ними починається і завершується.
Відкриває його свято Різдво Пресвятої Богородиці, а завершує – її славне Успіння що в наших літургійних книгах має таку величну назву: “ Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці Приснодіви Марії”.
Історія свята пов’язана з церковним переданням. Із Святого Письма ми знаємо, що після вознесіння на Небо Ісуса Христа Його Пречиста Матір залишилася під опікою апостола Івана Богословаю Про це заповів Господь перед Своєю смертю на хресті. В Євангелії від Івана читаємо: “Під хрестом же Ісуса стояли – Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Як подачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив (тут мова про Івана Богослова), то каже до матері: “Жінко, ось син твій!”
Потім каже до учня: “Ось матір твоя!” І з тієї години той учень взяв її до себе”. (Іван: 19 25-27)
З священної історії Нового Заповіту ми також знаємо, що Матір Господа була шанованою серед апостолів, і перебувала з ними в Єрусалимі.
Один день в серпні, пополудні, в хвилини кончини незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір. Стіни кімнати немов розсунулися і над головами людей Сам Господь Ісус Христос з’явився в оточенні ангелів, архангелів, праведних душ праотців, пророків, мучеників, всіх Небесних сил. Піднявшись із ложа, Богородиця вклонилася Сину Своєму і Господу Богу та мовила:
-Звеличує душа Моя Господа і радується дух Мій у Богу Спасі Моєму у смиренні раби Своєї!.. Хай буде Мені за словами Твоїми… Споглядаючи на пресвітле обличчя Господа, найдорожчого Сина Свого без найменшого тілесного страждання, ніби солодко засипаючи, Богородиця передала Йому в руки пресвітлу і пречисту душу Свою. Господь прийняв Її пречисту душу. Це був урочистий момент переходу Діви Марії від земного життя до життя вічного.
Це не була смерть Святої Богородиці як така. Це не була така смерть, як вона буває зі всіма іншими людьми, коли захоронять в землю, а душа відходить до Бога. Це, по суті, було Успіння.
About The Author
