В Грузії росте кількість навернень в християнство з ісламу

Йдеться про свого роду унікальне явище у світовій практиці: у 1991 році серед аджарців, які є етнічною меншиною і проживають в південно-західній Грузії, було 75 % мусульман. На сьогоднішній день, згідно з нещодавно оприлюдненими офіційними документами, в республіці Аджарія 75 % жителів, що проживають в Батумі і околицях, належать до Грузинської православної церкви. Йдеться про несподіване і дивовижне навернення в християнство.

Ісламізація аджарців почалася з 1614 року, коли їх територія була завойована Османською імперією.

Анексована Російською імперією в 1878 році, Аджарія, територія якої налічує 3 тисячі квадратних кілометрів, перейшла під юрисдикцію Грузії в 1920 році, а після короткого конфлікту стала радянською автономною республікою у складі Грузії. Сьогодні Аджарія продовжує залишатися автономною республікою у складі Грузії.

Про процес масового навернення аджарців до православ’я вже повідомляв митрополит Батумський Димитрій ( Батумі – столиця Аджарії ), в інтерв’ю в кінці 2012 року. Митрополит Димитрій сказав, що навернення майже всього народу сталося на його очах: « У 1991 році п’ять тисяч людей, серед яких були мусульмани і атеїсти, перейшли у православ’я. У цьому ж році ми відкрили найвищу теологічну школу в Хуло. Це була перша релігійна школа, відкрита в СРСР ».

Сьогодні багато священиків походять з ісламських сімей. Досить сказати, що ректор Батумської семінарії є онуком мулли, який здобув освіту в Стамбулі.

Аджарія межує на півдні з Туреччиною, і, згідно з деякими статтями, що з’явилися нещодавно у місцевій пресі, турки намагаються підтримувати і збільшувати ісламську присутність в регіоні.

Аджарські газети писали про прибуття в їх країну нащадків відомого проповідника Османської імперії Сулеймана Хілмі Тунахана (Süleyman Hilmi Tunahan), який народився в болгарському селі і жив в Стабулі до 1959 року. Насправді, в Аджарії зберігаються невеликі ісламські анклави, особливо в селах центральної частини регіону. У Хуло є мечеть і медресе (мусульманська духовна семінарія), а старі люди говорять по- турецьки.

На даний момент співіснування здається мирним, незважаючи на те, що навернення в християнство стало для багатьох мусульман свого роду табу: від чеченців, які проживають на кордоні з Чечнею і Дагестаном, до шиїтів східної Грузії, що живуть недалеко від кордону з Азербайджаном.

Звичайно, потрібно сказати, що Грузія не заохочує поширення ісламу. Більше того, православ’я вважається державною релігією. У кінці серпня в Адігенському районі південно-західної Грузії сталася подія, яку місцева преса охрестила «мінаретом розбрату».

Цивільна влада знесла мінарет, оскільки не були сплачені митні збори за необхідні будівельні матеріали. Мусульман, які виступили з протестом проти дій влади, було заарештовано.

Причини навернення мусульман у християнство були пояснені митрополитом Батумським Димитрієм: аджарці були насильно навернені в іслам турками Османської імперії, але по суті вони залишилися християнами. Аж до сьогоднішнього дня вони продовжували носити хрестики (іноді потайки), зберегли звичай фарбувати яйця перед Великоднем, що типово для народної традиції східних християн, і зберігали в будинках ікони. До цього додався релігійний підйом, характерний для останніх років існування СРСР і періоду, що пішов услід за його розпадом у 1991 році. Досить згадати про публічне навернення до християнства і хрещення президента Едуарда Шеварнадзе, колишнього радянського міністра закордонних справ, що став духовним сином грузинського патріарха Ілії II .

За матеріалами www.pro-life.by