В Іраку християни створюють озброєні загони для боротьби з ІД

Іракські християни вступили в боротьбу з бойовиками терористичного угрупування “Ісламська держава” поряд з курдами та урядовими військами. На тлі триваючих звірств екстремістів останнім часом все більше християн в Іраку готові взяти в руки зброю і приєднатися до новостворених загонів самооборони для захисту своєї віри, пише DW.

У своєму прагненні повернути села і міста, звідки їх вигнали бойовики ІД, вони не покладаються на центральний уряд в Багдаді або регіональний уряд Куридстана, що базується в Ербілі.

За словами політолога Саада Шаллума, поява християнських ополчень є частиною більш загальної тенденції. У країні, що роздирається війною, практично все населення озброєне. І все частіше християни відступають від багаторічної політики невтручання. Спусковим гачком для запуску цього процесу стала хвиля терору проти християнського населення Іраку в 2014 році.

Експерт по Іраку з неурядової організації “Товариство захисту пригноблених народів” Камаль Сидо вважає, що християнські загони самооборони не є новим явищем для країни. За його словами, “періодично повторювані атаки на церкви почалися після американського вторгнення в 2003 році. І, незважаючи на те, що тоді ІД ще не існувало, екстремісти вже нападали на християнські святині”. Він зазначив, що в значній мірі державна влада в країні впала після американського вторгнення.

Колись по берегах річок Тигр і Євфрат жили близько 1500000 християн. Після початку громадянської війни, що триває досі, сотні тисяч послідовників Христа втекли за кордон або в інші регіони країни.

Ті, хто на початку бойових дій втік з Багдада та Басри на південь країни, знайшли притулок в Мосулі або на Ніневійскій рівнині. Але зараз ця територія також контролюється бойовиками ІД. Тому багато християни втекли далі, на північ – у Дохук та інші міста в курдських районах. “Якщо ці місця також будуть атаковані, куди ще втікати людям?” – Задається питанням Сидо.

Більшість християн не збираються чекати цього моменту. Вони не можуть покладатися на слабкі армії центрального уряду в Багдаді. По відношенню до курдських загонів багато хто також відчувають недовіру.

Тому починаючи з 2014 року в Іраку виникло кілька християнських бойових підрозділів, таких як “Вавилонська бригада”, “Збройні сили Ніневійскої рівнини” і “Двех науши” (у перекладі з арамейської означає “той, хто жертвує”). У кожному з цих збройних формувань налічується по кілька сотень людей.

На думку Саада Шаллума, у цих ополченців є три варіанти: вони можуть битися під контролем курдів або боротися за центральний уряд, а також можуть спробувати діяти самостійно, заручившись міжнародною підтримкою. Останній варіант навряд чи є реалістичним: невеликі загони християнського ополчення занадто слабкі. Але якщо вони стануть тісно взаємодіяти з Багдадом або Ербілем, вони можуть виявитися втягнутими в боротьбу за владу між курдським регіональним урядом і центральною владою, що знаходиться під контролем арабів-шиїтів. Багдад хоче зберегти контроль над багатою нафтою курдською північчю, в той час як курди хочуть керувати своїми власними справами самостійно.