В катедральному храмі РКЦ Луцька відсвяткували храмове свято

«Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ» — сказав Апостол Петро, опритомнівши після того, як відступив від нього Ангел, що його був визволив із в’язниці (Діян 12, 11).

Тепер я справді знаю – цими словами розпочинається антифон на вхід і Свята Літургія, яку в урочистість святих Апостолів Петра і Павла звершили у Луцькому кафедральному храмі владика Віталій Скомаровський, ординарій Луцький, із єпископом Йосафатом Говерою, екзархом Луцьким Української Греко-Католицької Церкви, з митрофорним протоієреєм Романом Бегеєм та з пресвітерієм дієцезії. На урочистій відправі були присутніми владика Матфій, єпископ Володимир-Волинський Української Православної Церкви Київського Патріархату, представники Генерального Консульства Республіки Польщі у Луцьку — на чолі з п. Беатою Бживчи, Генеральним Консулом, представники державної адміністрації та місцевої влади, а також численні гості з інших парафії, що зі своїми пастирями прибули розділити радість престольного свята Луцької кафедральної парафії.

Слова проповіді владики Віталія Скомаровського були виразним пригадуванням про завдання і функції, що від Ісуса Христа отримав святий Апостол Петро, а через нього – усі папи, його наступники. Адже декілька днів тому папа Франциск, виконуючи свій папський обов’язок навчати і утверджувати, оприлюднив Енцикліку Laudato si, в якій порушив зокрема проблеми екології, про необхідність піклування про наш спільний дім. Про зв’язок між станом душі людини і станом зовнішнього природного середовища — за словами владики Віталія — говорив ще папа Бенедикт XVI, оскільки лише людина всеціло навернена до Господа дивитиметься на творіння Його ж очима. А людина, в душі якої пустеля, лише збільшуватиме пустелю навколо себе; якщо ж усередині людина забруднена — навколо неї також ширитиметься сміття. «Те, що ми, на превеликий жаль, можемо побачити у наших лісосмугах, на наших полях, на берегах річок чи в самих річках — це відображення внутрішнього стану нашого суспільства» – ствердив владика. Ставлення до навколишнього середовища — це проблема як самого виховання людини, так і дії законів у нашій державі.

Народжується закономірне питання: «А ким же є людина?» Чи це випадковий і не зовсім вдалий продукт природи, який лише вміє споживати, чи це — Боже творіння, якому природа була довірена, як дар для користання і розвитку? Ми не можемо вирішити проблеми екології, не звертаючи увагу на екологію серця людини і на забруднення людської душі.

Дивним також — за словами владики — є те, що люди, як у нас в Україні, так і по всьому світі, присвячують багато часу, докладають чимало зусиль і витрачають коштів на захист різноманітних тварин, а не звертають увагу на проблеми захисту братів — істот рівних собі. Це і байдужість до великої кількості бідних людей, і дозвіл на вбивство найбільш незахищених — дітей у лоні матері.

Людина обдарована Богом винятковим місцем у світі. Вона покликана бути мудрим, справедливим господарем дому, в якому вона живе. Глобальне «потепління» відношення до природи розпочнеться від зміни ставлення до власного дому, подвір’я і подвір’я сусідів, а також від виховання дітей і батьківського прикладу піклування про чистоту.

Головна думка Енцикліки — підсумував єпископ Віталій — це те, що природнє середовище стає гіршим, бо загублена сама людина, а зіпсоване серце і мислення псують і нищать землю. І якщо ми хочемо це змінити, нам потрібно змінити людину. Тому найважливішим є навернення. Людина повинна зрозуміти, що природа — це не є щось, що потрібно з’їсти, спожити, а це — сестра, це — мати, дарована нам, про яку треба дбати і її берегти.

На завершення Літургії свої привітання з престольним святом висловили владика Йосафат Говера і владика Матфей, луцькі парафіяни склали святкові побажання єпископу Віталію і привітали настоятеля кафедрального собору, о. кан. Павла Хом’яка, з іменинами, а о. Василя Плахотку — з другою річницею священицьких свячень. Після закінчення Святої Меси члени Домашньої Церкви частували паломників традиційним святковим кулішем.