Ватиканський дипломат про значення Загальної Декларації Прав Людини

«Сімдесята річниця Загальної Декларації Прав Людини є унікальною нагодою для того, аби знову підтвердити її центральне значення як орієнтиру для глобального і міжкультурного обговорення про права людини, основні свободи й людську гідність», – цими словами свій виступ розпочав Постійний спостерігач Святого Престолу при структурах ООН в Женеві архиєпископ Іван Юрковіч під час зустрічі на високому рівні Ради ООН з прав людини, що відбулася 28 лютого 2018 р. з нагоди 70-ї річниці Загальної Декларації Прав Людини (ЗДПЛ).

Архиєпископ Юрковіч зацитував слова Папи Венедикта XVI, який у своєму зверненні до Генеральної Асамблеї ООН у квітні 2008 році зазначив, що, Декларація була «результатом згоди різних релігійних і культурних традицій, спонукою для яких було спільне прагнення надати людській особі центральне місце в інституціях, законах та функціонуванні суспільства». Ватиканський дипломат нагадав, що людство було деморалізоване, дивлячись на братські могили в таборах знищення, і розтерзане думками про знищення людського життя і благ атомною бомбою. «Ті злочини проти людства, – підкреслив він, – спонукали Організацію Об’єднаних Націй до затвердження одного з найвищих виражень людської свідомості нашого часу».

Цитуючи Преамбулу та 2 статтю Загальної Декларації Прав Людини, доповідач підкреслив, що Декларація є основоположним актом, через який народи, держави та міжнародні інституції стверджують, що «визнання гідності, яка властива всім членам людського роду, та їхніх рівних і невід’ємних прав є основою свободи, справедливості та загального миру», «незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних, або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища».

Архиєпископ Іван Юрковіч зазначив, що Папа Франциск, під час зустрічі з членами Дипломатичного Корпусу при Святому Престолі у січні 2018 р., підкреслив, що навіть після сімдесяти років «боляче бачити, скільки фундаментальних прав сьогодні і надалі порушуються».

Торкаючись теми миру, доповідач процитував 28 статтю, в якій зазначається, що «кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені». Він підкреслив, що мир потрібно сприймати не тільки як відсутність насильства, він включає також співпрацю та солідарність. «Для того щоб поширювати і встановлювати мир, – зазначив він, – потрібно відновлувати порядок справедливості, що починається з належної реалізації особистої свободи, шануючи свободу інших в дусі солідарності».

За словами доповідача, людські права не є наданими: з моменту зачаття до природної смерті, вони опираються на гідність людської особи та на єдність людської природи, які випереджають позитивні закони, що їх визнають. Виймати права людини з цього контексту означало б обмежити радіус їхньої дії, зводячи їх до сфери релятивізму, де значення, застосування й інтерпретація будь-якого права призвела би до неминучих суперечностей. «Заперечення універсальності людських прав, – підкреслив ватиканський дипломат, –призводить до поділів».

Доповідач торкнувся також теми релігійної свободи, зазначаючи, що вона є так званим «лакмусовим папірцем», що допомагає визначити дотримання всіх інших людських прав і основних свобод.

На завершення архиєпископ Іван Юрковіч від імені Святого Престолу закликав міжнародну спільноту та уряди зосередити свою політику і діяльність на захисті та дотриманні людських прав й фундаментальних свобод кожної людини та громади.