Важкі питання: Адам і Єва та їхні діти

ПИТАННЯ: «І Каїн спізнав свою жінку; і вона зачала і народила Еноха. І збудував він місто, і назвав це місто іменем свого сина – Енох». Звідки взялася у Каїна дружина? І як він вирішив побудувати місто, якщо людство тоді було однією лише сім’єю з чотирьох осіб? Хто б жив в цьому місті?

А далі написано: «І спізнав Адам ще свою жінку, і вона народила сина, і назвала його Сет, бо, казала вона, Бог дав мені другого нащадка замість Авеля, що вбив його Каїн. У Сета також народився син, і він дав йому ім’я Енос. Тоді зачали були призивати ім’я Господа».

Від кого народився син у Сета?

ВІДПОВІДЬ: Перш ніж перейти до відповіді на ці конкретні питання, необхідно сказати кілька слів про те, як взагалі слід читати Книгу Буття.

30 червня 1909 року Біблійна комісія опублікувала Декрет про історичний характер перших трьох глав Книги Буття. За допомогою цього Декрету, по-перше, відкидаються судження, згідно з якими Буття є збірником східних міфів, просто-напросто «очищених» від політеїзму і пристосованих до юдейської релігії. Відкидається також думка, що Буття містить в собі алегорії і символи релігійних і філософських істин, які не відповідають об’єктивній реальності. І, нарешті, Декрет відкидає думку, згідно з якою Буття – це легенди, які були частково вигадані з метою настанов.

У Декреті перераховуються факти, описані в Книзі Буття, що не ставляться під сумнів: такі як створення всіх речей Богом на початку часів, створення людини, гріхопадіння перших людей. Що стосується питання про те, яким чином всі ці факти відбувалися, Декрет говорить: «У написанні першої частини Буття священний автор не мав наміру дати наукове пояснення потаємної суті видимих речей і описати точний порядок створення, але він прагнув дати своєму народові доступне йому пояснення, відповідне стилю спілкування того часу і почуттів людей. Тому в її тлумаченні не слід прагнути з точністю і сталістю до стилю наукової мови».

І далі: «Не слід завжди і неодмінно сприймати в звичному значенні всі окремі слова і фрази, що зустрічаються в цих розділах. Тому допустимо відволікатися від цього сенсу в тих випадках, коли використані вирази представляються очевидно неточними або метафоричними, або ж антропоморфічними, коли якийсь аргумент скасовує буквальний сенс або ж якась необхідність змушує від нього відмовитися». «Інтерпретуючи уривки, які Отці і Вчителі Церкви сприймали по-різному, не висловлюючись виразно і точно, допустимо підтримувати і захищати думки, які кожному здаються розумно доказовими, враховуючи судження Церкви і зберігаючи аналогію віри».

У 1948 році Папська Біблійна комісія в листі Паризькому архієпископу дала таке роз’яснення: «Питання літературних форм перших 11 глав Буття вельми неясне і дуже складне. Ці літературні форми не відповідають жодній з класичних категорій і не можуть бути проаналізовані в світлі греко-латинських або сучасних літературних жанрів. Тому не можна заперечувати або затверджувати їх історичність в цілому, не застосовуючи до них несправедливо правила будь-якого літературного жанру. <…> Заявляючи апріорі, що ці оповідання не містять історії в сучасному розумінні цього слова, не важко прийти до висновку, що вони її не містять ні в якому сенсі. Однак, вдаючись до простої образної мови, яка відповідає мисленню менш розвинутого людства, вони передають основні істини, які стоять в основі домобудівництва спасіння, і в той же час народний опис витоків людського роду і обраного народу».

Пояснюючи деякі факти з Книги Буття, енцикліка «Humani generis» підкреслює ту саму думку: автор перших глав Буття використовує просту і метафоричну мову, що відповідає менталітету народу. І якщо якісь елементи взяті з народних оповідей, то не можна забувати, що це було зроблено по Божественному натхненню, яке вберегло їх від усякої омани у виборі та оцінці цих джерел. Таким чином, народні перекази, включені в Біблію, не можна ставити на один рівень з міфологією, плодом фантазії народів.

Отже, перейдемо до конкретних питань. Звідки взялася дружина у Каїна, якщо, крім його батьків, не існує жодної людини? Звідки взялася дружина для Сета і хто буде жити в місті, заснованому Каїном? Відповідь, напевно, наш слухач вже знайшов сам: її потрібно шукати саме в ключі всього вищесказаного. Згідно священного тексту, Адам прожив довго і залишив після себе безліч синів і дочок, про імена яких не повідомляється. Коли юдеї розповідали своїм дітям про створення світу і про священну історію, то вони повинні були відповідати їм на ті ж самі питання, які ставить сьогоднішній читач Біблії. Відповідь потрібно шукати в п’ятому розділі Буття: «А оце нащадки Адама: коли Бог створив людину, на подобу Божу, чоловіком і жінкою сотворив їх, і благословив їх, і дав їм ім’я: людина, в день створення їх. Адам жив сто тридцять років і породив сина за подобою своєю та за образом своїм, і дав йому імя: Сет. Віку ж Адамового, після того, як народився Сет, було вісімсот років, і породив він інших синів і дочок. Всього прожив Адам дев’ятсот тридцять років; і він помер». Перечитавши ще раз ці фрази, ми не тільки знаходимо відповідь на наші запитання про кількість людей, але і більше ясності про те, що означає наслідок первородного гріха, що виявляється в пошкодженні людської природи. Ми також розуміємо сенс обітниці про порятунок людства, порятунок людини від пошкодження її єства. Ця обітниця поступово йшла до свого виконання разом з просуванням людства до цього спасіння, аж до пришестя Ісуса Христа, Воскресіння Якого стало запорукою для нашого преображення, преображення нашої людської природи.

Нагадаємо рекомендації, яким ми завжди повинні слідувати, коли долучаємося до читання священних текстів. Їх дає нам Другий Ватиканський собор в догматичної конституції «Dei Verbum»: «Оскільки Бог говорив в Святому Письмі через людей і людству, то тлумач Святого Письма, щоб усвідомити, що Бог хотів нам повідомити, повинен уважно дослідити, що автори насправді мали намір сказати і що Богу було вгодно відкрити нам через їх слова. Щоб з’ясувати їх намір, потрібно, крім усього іншого, брати до уваги і “літературний жанр”. Дійсно, істина викладається і виражається по-різному і різними способами в текстах історичних, пророчих, поетичних або в інших “мовних жанрах”. Тому потрібно, щоб тлумач досліджував сенс, який автор хотів висловити і висловив в певних обставинах, відповідно до умов свого часу і своєї культури, за допомогою літературних жанрів, які вживалися в його час. Адже для правильного розуміння того, що автор хотів стверджувати своїм писанням, потрібно звернути належну увагу як на звичні, природжені способи сприйняття, пояснення і розповіді, що існували за часів агіографа, так і на ті, що в ту епоху повсюдно вживалися в спілкуванні людей один з одним. Але так як Святе Письмо належить читати і тлумачити за допомогою того ж Духа, під впливом Якого воно було написано, для вірного з’ясування сенсу священних текстів потрібно не менш ретельно звертати увагу на зміст і єдність усього Письма, враховуючи живе Передання всієї Церкви і згоду віри. Завдання ж екзегетів – згідно з цими нормами сприяти більш глибокому розумінню і викладу змісту Святого Письма, щоб завдяки цьому вивченню, в деякому сенсі підготовчого, визрівало судження Церкви. Бо все, що було сказано про тлумачення Писання, в кінцевому рахунку підлягає судженню Церкви, яка виконує Божественне доручення і служіння: зберігати і тлумачити слово Боже.