Важкі питання. Чи можна називати єретиками і монофізитами Вірменську Апостольську Церкву?

ПИТАННЯ:

Чи можна називати єретиками і монофізитами Вірменську Апостольську Церкву після підписаної кілька років тому угоди про віру між Католицькою та Вірменською Церквою?

ВІДПОВІДЬ:

Уже в документі «Про екуменізм» Другого Ватиканського собору, де йдеться про ставлення до Східних Церков, які не перебувають у повній єдності з Римським Престолом, ми помічаємо, що жодна церковна громада не названа єретичною.

Вірменська Апостольська Церква в офіційних документах учительства Католицької Церкви зарахована до «Східних Православних Церков». У деяких текстах ми зустрічаємо також термін «дохалкидонські Церкви».

У 451 році Халкидонський собор засудив єресь монофізитизму, яка стверджує наявність тільки Божественного єства в Ісусі Христі і яка заперечує Його досконале людство. Але вірмени не брали участі в Халкидонському соборі, а потім поклали початок автокефальної Церкви. Можна сказати, що вірмени не приймали участі в Халкидонскому соборі не через віросповідним мотиви, а з міркувань «релігійної політики», оскільки в перші століття існування Церкви вони прагнули захистити свою самобутність між двома імперіями – Візантійською і Перською.

Таким чином, хоча Вірменська Апостольська Церква і зараховується до давніх Східних Церков, званими «дохалкидонськими», тобто такими, які прийняв формулювання тільки перших трьох Вселенських соборів, – монофізитизм цієї Церкви, швидше, відноситься до форми, ніж до суті.

13 грудня 1996 року Папа Іван Павло II і Католикос Гарегін I підписали Спільну декларацію, в якій проголошується загальна віра двох Церков в Ісуса Христа, «досконалого Бога в Своїй Божественності, досконалої людини в Своїй людськості».

«Його Божественність, – стверджується в Декларації, – з’єднана з Його людськістю в особі Єдинородного Сина Божого, в єднанні істинному, без змішування, без зміни, без поділу, без відділення». Далі в тексті Декларації дається таке пояснення: «Реальність цієї загальної віри в Ісуса Христа і в ту ж саму спадкоємність апостольського служіння іноді була затемнена або невідома. Мовні, культурні та політичні чинники надзвичайно сприяли виникненню богословських розбіжностей, які знайшли вираз в термінології і доктринальних визначеннях ». Папа і Католикос закликають своїх вірних викорінити будь-яку форму взаємних звинувачень, які до цього часу можуть отруїти братські відносини між нашими Церквами.

У документах Синоду Єпископів для Близького Сходу, який проходив у Ватикані в жовтні 2010 року, пояснюється, що причиною поділів церковних громад в п’ятому столітті є переважно христологічне питання. Тому Вірменська церква «називалася монофізитською» (саме «називалася», а не «називається»). І далі: «Часто такі поділи мали місце і через культурно-політичних причин». На доказ наводяться праці середньовічних східних богословів, які підтверджують: в основі таких поділів не було догматичних питань.

Підводячи підсумок сказаному, а також на основі численних спільних заяв Католицької Церкви та Східних Православних Церков, можна зробити висновок, що недоречно називати єретиками і монофізитами Вірменську Апостольську Церкву.