Важкі питання. Чи не є причиною літетності християн те, що вони причащаються тільки під одним видом хліба?

ПИТАННЯ: У тілі залишається кров, навіть після її пролиття, і немає живого тіла без крові. Але кров пролита має певний, особливий сенс. Бо не було б цього поділу в Літургії. Значить, обмежуючи для мирян причащання під двома видами, Церква, не позбавляючи їх благодаті, позбавляє їх цього певного сенсу і цього певного таємничого укріплення. Якщо спиратися на слова Папи Франциска, то виходить, що миряни недоотримують таємничого зміцнення саме в тій боротьбі, яку повинні постійно вести в світі (чи не пояснюється цією багатовіковою відмовою літетність і байдужість, в яких так часто зараз звинувачують віруючих?):

«… Щоб не засумніватися вам у гідності своїй, пийте Кров – дорогу ціну відкуплення вашого …».

«Що означає для нас ‘засумніватися’, «тобто розбавити нашу християнську гідність?». «Це означає дозволити сучасному ідолопоклонству зранити нас: віддавати перевагу зовнішності і споживанню; ставити себе в центр усього; змагатися і рости в зарозумілості; бути переконаними в своїй безпомильності і у володінні всім. Все це принижує нас, робить з нас християн посередніх, літеплих, прісних, язичників».

Найсильніший аргумент, який я чула на захист цього обмеження, грунтувався на міркуваннях незручності (не завжди є другі руки, які можуть тримати чашу з Тілом Христовим) і тривалості причащання у великих парафіях. Але міркування зручності не найбезперечніший аргумент у поясненні Таїнств. І мені продовжує здаватися, що при бажанні можна було б вирішити ці проблеми, не спокушаючи вірних сумнівами в їх гідності, не позбавляючи їх необхідного зміцнення і не розділяючи причасників з міркувань зручності.

ВІДПОВІДЬ: Дійсно, в Католицькій Церкві на Заході поширився звичай причащати вірних під одним видом з різних причин, зокрема, щоб уникнути падіння вмісту Чаші на землю. Але сьогодні в багатьох громадах Святе Причастя подається під двома видами.

Не треба забувати, що там, де є Тіло Христове, є також Його Кров, дух і божественність. Катехизм Католицької Церкви (1377) нагадує, що Христос присутній у всій повноті в кожному з євхаристійних видів.
Автор запитання уважний у своїх міркуваннях і приводить обгрунтований аргумент: «Кров пролита має особливий сенс». Не випадково у словах встановлення Євхаристії слова про Тіло і про Крові звучать окремо. Треба сказати, що з цього приводу існують різні богословські думки. Але ці богословські дискусії розгорталися не навколо причащання, а навколо формули переєстествлення.

Цілком очевидно, що не може бути крові там, де немає тіла, і не може бути тіла без крові. У переєстествленному хлібі перебуває Christus totus, і причащаючись Його, ми долучаємося до Його Тіла, Крові, духу і божественності.

Численні святі в історії Церкви причащалися виключно євхаристійним хлібом, але це не привело їх до літеплості. Посередність християн, як вірно зауважує Папа у вищенаведеному уривку з проповіді на Corpus Domini, має інші витоки. Її причину слід шукати в ідолопоклонстві: собі, своїй величі, своїй безпомильності і своєму задоволенню. Проводячи іспит сумління, слід шукати причини своєї літеплості не в літургійній дисципліни, а в нашій прихильності до з’єднання з Христом. Сучасне ідолопоклонство ранить нас, а зцілює поклоніння єдиному Спасителю, Який приходить до нас в Євхаристії.